Захоплення гідровузла і наступ: що відпрацьовували на російсько-білоруських навчаннях біля України

Поки Росія проводила масштабні маневри «Кавказ 2020» – Україна готувалася до відбиття атаки біля південних кордонів – на навчаннях «Об’єднані зусилля». В той же час на півночі – в Білорусі, також зосередилися російські війська – на маневрах «Слов’янське братерство 2020». У розвідувальній спільноті «Inform Napalm» кажуть, що військових залучили набагато більше, аніж попередньо планувалося.

У кількох десятках кілометрів від України висадилися російські десантники. Мова йде про підрозділи, які вже брали участь у гібридних операціях на Донбасі. Хоч офіційно, після навчань, військові повернулися до Росії, їхнє командування усе частіше замість білоруських кордонів згадує словосполучення «кордони Союзної держави Росії і Білорусі».

«Загальна кількість усіх задіяних військовослужбовців – близько 6-ти тисяч осіб і близько 500 одиниць військової техніки. В рамках навчань відпрацьовували захоплення плацдарму, утримання цього плацдарму, вогнева підтримка. Усе це вказує на те, що навчання мають наступальний характер. Про жодну оборону тут не йдеться», – розповідає radiosvoboda. редактор білоруської служби спільноти «Inform Napalm» Денис Івашин.

Білорусько-російські маневри «Слов’янське братерство 2020» відбувалися на полігоні Брестський – у кількох кілометрах від польського і в 30-ти від українського кордону за участі російських десантників. На військових навчаннях відпрацьовуються тактики наступу, атаки, а не оборони чи опору. Так, один із відпрацьованих елементів – захоплення гідровузла для водопостачання.

Експерт Московського центру Карнегі Олексій Арбатов каже, що це не випадково

«Навчання переслідують ціль не лише відпрацювання взаємодії військ, але й посил певного сигналу ймовірним противникам, або, як у нас це елегантно називають, ймовірним партнерам. У цьому розрізі захоплення такого гідровузла могло б мати місце в ході навчань «Кавказ 2020» – тому що там і Чорне море залучене. А те, що в Білорусі це теж відпрацьовується – не випадково, напевно, ці сигнали надсилаються зовнішнім країнам», – веде керівник Центру міжнародної безпеки НДІ світової економіки і міжнародних відносин.

За легендою навчань армія діє проти незаконних озброєних формувань. З російського боку в тому числі задіяні костромські десантники – підрозділ, який у 2014 засвітився на Донбасі – його бійці потрапили в полон.

 

«Їм зараз потрібні вороги там – у вигляді Литви, Польщі або ж Латвії. Це нормально. Це прийом такий політичний. Зараз він, напевно, більше не працює. Усі вже розуміють, що це дурниця», – каже житель білоруської столиці.

«Жодної загрози немає. Тут справа не у почуттях, а у знаннях. У нас є масса міжнародних договорів. Наша територіальна цілісність з боку Європи визнається непорушною. Немає жодної загрози і не може бути. Мені Росія викликає більше підозр, бо уряд Росії, яка б не була форма державності, завжди був нашим ворогом. Завжди», – розповів журналістам Радіо Свобода інший чоловік.

«А як можна виправдати свою бездіяльність і нездатність нормалізувати ситуацію і провести чесні вибори? Провести чесний підрахунок? Лише зовнішня загроза. Це ж фішка диктаторів – одразу все валити на американців, на європейців», – каже ще один житель Мінська.

 

Російсько-білоруська навчання – планові, але їх проведення співпало із масовими протестами і тому маневри отримали політичний підтекст. Думки  з приводу такої співпраці розділилися.Спостерігаючи за навчаннями експерти кажуть, що загроз для безпеки може побільшати.

 

«Сам фактор білоруських збройних сил – він втрачає свою суб'єктність. В рамках навчань йдеться лише про захист західних кордонів так званої Союзної держави. Про саму Білорусь вже не згадується і це насторожує. Самі ж збройні сили вже, в принципі, є інтегрованою частиною збройних сил Російської Федерації. І про це треба говорити», – каже редактор білоруської служби спільноти «Inform Napalm» Денис Івашин.

 

Олександр Лукашенко, якого на Заході не визнають президентом, запевнив, що нічого не змінилося:

 

«Як будь-яка сильна держава – ми залишаємося відкритими і дружніми. На перехресті геополітичних платформ ми маємо намір зберегти свою миротворчу місію», – заявив він під час таємної церемонії інавгурації.

 

Втім, Україна – у переліку країн, що не визнають легітимності Лукашенка, тож чи можна проводити мирні перемови на території тієї країни, чиєї влади ти не визнаєш? Геннадій Максак, виконавчий директор Ради зовнішньої політики «Українська призма»,  вважає, що українській владі варто над цим задуматися.

 

«Заяви звідти лунають, що нічого не змінюється, але я думаю, що є сенс наголошувати перед партнерами і в рамках тристоронньої контактної групи з ОБСЄ, і в рамках Нормандської групи, що необхідно подумати про інший майданчик. Наразі це не принципово, тому що більшість засідань проходять в онлайн режимі – ми фізично там не присутні, але все одно, коли все повернеться до нормального русла роботи, то нам треба думати про більш нейтральну країну».

 

Із 2014 Росія вибудувала поблизу українських кордонів значну кількість військових підрозділів. Опісля Криму та Донбасу, кажуть експерти, загроза подальшої агресії – постійна. І понад тисяча кілометрів українсько-білоруського кордону тепер ще один потенційно небезпечний напрямок.

Раніше Український Дощ писав, що наразі Росія шукає та не знаходить воду для Криму.