Ювілей Григорія Косинки. Його вбили у Жовтневому палаці

Сьогодні, 29 листопада, в Україні на державному рівні відзначають 120-річчя від дня народження видатного письменника і перекладача Григорія Косинки.

Ювілей цього непересічного українця Верховна Рада внесла до переліку пам’ятних дат, затвердженого спеціальною постановою. Основні заходи мають відбутися на батьківщині Косинки – в Обухівському районі на Київщині. Проте нам так і не вдалося знайти інформацію про вшанування письменника. Якщо якісь заходи і заплановано, то розголосу цьому не на дають.

Народився Григорій Косинка (справжнє прізвище – Стрілець) у селі Щербанівка поблизу Трипілля. Під час національно-визвольних змагань цю територію контролював повстанський отаман Зелений. У 1918-1919 роках Григорій воював у загонах Зеленого проти більшовиків і денікінців.

Отаман нібито брав Косинку із собою в поїздку до Петлюри. Обидва радили хлопцеві виїхати за кордон, але він не послухався і повернувся до Києва, де його на три місяці кинули до Лук’янівської в’язниці.

1920 року молодий письменник стає членом літературно-мистецької групи «Гроно». 1922-го з'явилася перша збірка Григорія Косинки «На золотих богів», яка відразу ж принесла йому визнання.

1923 року у журналі «Нова Україна», що видавався у Берліні, опублікували новелу «Анархісти». Ця публікація стала незворотною точкою у кар’єрі письменника. Косинку звинуватили у небезпечних зв’язках, які не повинен мати радянський митець.

Косинка починає займатися перекладацькою діяльністю (переклав українською «Мертві душі» М. Гоголя), писати сценарії для фільмів, які так і не вийшли на екран.

Григорій мав феноменальну пам’ять. Він міг цитувати великі вірші, уривки із прочитаного, фрагменти розмов. Свої твори Косинка читав так, що слухачі завмирали.

Коли більшовики розігнали всі письменницькі угруповання, щоби створити Спілку радянських письменників, Григорій оголосив, що в «цю кошару не піде».

У червні 1934 року у Харкові відбулася конференція письменників, на якій обговорювали успіхи колективізації. Виступив і Косинка, сказавши буквально таке: «Ми стаємо не інженерами, а міліціонерами людських душ».

Комуністи зустріли промову Косинки свистом і вигуками обурення. 4 листопада 1934 року письменника викрали працівники НКВС і ув’язнили. Його звинуватили в «належності до терористичної організації, що готувала замахи на керівників партії». Таке звинувачення для опозиціонерів досі є традиційним у Росії.

З вироком зволікати не стали. 15 грудня військова колегія засудила Косинку до розстрілу. Того ж дня його розстріляли у підвалі Жовтневого палацу (біля теперішнього Майдану Незалежності у Києві). Григорію було 35 років. Його реабілітували після смерті Сталіна – 1957 року.

У 2001 році в Україні заснували літературну премію імені Григорія Косинки (5 тисяч грн) для відзначення найкращих письменників Київщини. Торік цю премію отримав Сергій Саєнко за роман «Ловець вітру».

Дружина Григорія Косинки Тамара Мороз-Стрілець, письменниця і літературознавчиня, дожила до Незалежності України й померла 1994 року.