Як зварювальники з України стали політичними в'язнями в Грузії

Серед затриманих під час масових проєвропейських протестів у Грузії є двоє громадян України — Руслан Сіваков та Сергій Кухарчук. За інформацією грузинських ЗМІ, на протестах вони виявилися випадковими, і переконливих доказів того, що вони застосовували насильство стосовно поліцейських, немає. Незважаючи на це, вже півроку вони перебувають під вартою, і у разі визнання вини їм загрожує позбавлення волі на строк від 4 до 6 років.

На початку 2025 року найпомітнішою політичною справою в Грузії стала «справа одинадцяти». Судовий процес над обвинуваченими у груповому насильстві (стаття 225 КК Грузії) отримав таку назву за кількістю людей на лаві підсудних. Засідання у цій справі, як правило, відбуваються у великій залі Тбіліського міського суду, що вміщає 150 осіб, але, незважаючи на це, іноді місць не вистачає. Серед «одинадцяти» є знамениті в Грузії люди: актор Андро Чічінадзе і комік Онисе Схададзе — їхні промови в суді регулярно публікуються у ЗМІ. Але разом з ними на лаві підсудних сидять і менш відомі люди — біженці з України Руслан Сиваков і Сергій Кухарчук.

Руслану Сивакову 27 років. Він родом з міста Вовчанськ у Харківській області. Під час окупації області російськими військами на початку повномасштабного вторгнення Сивакова, як і багато інших жителів східної України, депортували на територію росії. Як писало грузинське ЗМІ Indigo, приблизно через два роки після депортації Руслану вдалося виїхати до Грузії.

Мати Сивакова Олена розповіла Indigo, що у Тбілісі він спочатку влаштувався працювати у компанію з виготовлення пластикових вікон, а потім знайшов роботу за професією зварювальника. Зароблені гроші він відправляв до України, родині. Його батько загинув під час війни, колишня дружина з дітьми мешкає в Німеччині, а мати та старший брат залишилися в Україні. На одному судовому засіданні Руслан Сиваков розповів, що його брат хворий на рак, і просив змінити запобіжний захід і відпустити його, щоб він міг продовжувати працювати і допомагати рідним.

28-річний Сергій Кухарчук родом із Херсона. У Грузії він опинився наприкінці 2023 року. За інформацією Indigo, він має дружину та двох дітей, але після затримання у нього не було можливості зв'язатися з ними. У грузинській в'язниці у Сергія діагностували туберкульоз.

Протести та затримання

Кухарчук та Сиваков познайомилися у Тбілісі та потоваришували. Вони ровесники, обидва з України, обидва зварювальники за професією та спільно винаймали житло. Водночас їх і затримали біля їхнього будинку 5 грудня 2024 року.

Судячи з матеріалів справи, спочатку грузинська поліція планувала заарештувати лише Руслана Сивакова. Але коли поліція прибула для затримання, Сергій спробував заступитися за друга. В результаті його теж затримали — за звинуваченням у адміністративному правопорушенні (не підкорення законній вимогі співробітника поліції, стаття 173 АПК Грузії). Наступного дня його відпустили під підписку і одразу ж затримали за звинуваченням у скоєнні кримінального злочину — за тією самою статтею, що й Руслана Сивакова.

На одному з перших слухань Руслан Сиваков пояснював, що потрапив на акцію протесту випадково — коли йшов з роботи додому. Потім, за словами одного з адвокатів, він вирішив підтримати протестувальників, коли зрозумів, проти чого вони виступають:

«Уряд Грузії змінив курс і пішов у бік росії. Я протестуватиму проти влади, яка йде до росії, де б я не знаходився», — переказав слова Сивакова у розмові з Indigo адвокат Пікрія Махарадзе.

Як докази прокуратура посилається на відеозаписи з акцій протесту, на які потрапили українці: Сіваков і Кухарчук розмовляють один з одним, Сиваков тримає в руках предмет, що нагадує камінь, і замахується ним, Кухарчук кидає кудись спочатку порожню скляну, а потім порожню пластикову. На думку адвокатів, це не можна вважати доказом злочину чи насильства.

«Коли звинувачення стверджує, що у наших підзахисних у руках нібито був камінь, я говорю про те, що це — сіро-блакитний папір. Поки звинувачення не представить докази, доки не вилучено предмета, не проведено експертизу тощо, це все залишається під знаком питання. І це питання має вирішуватись не на користь звинувачення чи держави, а на користь обвинуваченого як в'язня совісті», — зазначав адвокат Бека Хохобашвілі в інтерв'ю «Студія Монітор».

Також адвокати говорять про порушення прав своїх підзахисних у момент та після затримання. Наприклад, українці спочатку навіть не знали, в чому саме вони звинувачуються, бо не перекладали матеріали справи.

Мати Сивакова розповіла виданню Indigo, що втратила з ним зв'язок саме на день затримання, 5 грудня. І лише за місяць від адвоката вона дізналася, що сталося. Почувши про арешт, Олена зазнала полегшення, оскільки весь цей час не знала, чи живий її син. Сивакова каже, що вдячна грузинському народу та грузинським адвокатам за те, що вони підтримують її сина. Разом зі старшим сином вона зараз живе в Ізюмі, який перебуває під постійним обстрілом російської армії, і не може допомогти Руслану у грузинській в'язниці.

У Грузії Сивакова та Кухарчука вважають в'язнями совісті. Деякі громадяни приходять на суд з українськими прапорами, щоб підтримати їх, а в протестних групах публікують інструкції, як написати та надіслати листи російською чи українською, і закликають підтримувати Руслана та Сергія, оскільки у них немає близьких у Грузії і вони перебувають у більшій ізоляції, ніж інші політв'язні.

Справа одинадцяти

Руслан Сиваков та ще п'ятеро фігурантів «справи одинадцяти» звинувачуються в «участі у групових діях, що супроводжуються насильством, погромами, пошкодженням чи знищенням чужих речей, застосуванням зброї, опором представникам влади із застосуванням зброї чи нападом на них». Сергій Кухарчук та ще четверо обвинувачених — проходять за іншою частиною цієї статті і вважаються «організаторами» чи «керівниками» цього «групового насильства».

Адвокати та правозахисники наполягають на неспроможності звинувачення щодо всіх затриманих, тому що стаття стосується саме дій у складі групи, але майже всі вони не були знайомі один з одним до арешту, а відео, що використовуються як докази, було знято у різні дні.

Свідками у справі проходять близько 40 поліцейських, які зазнали травм під час масових акцій протесту. Ніхто з них не стверджує, що насильство по відношенню до них вчинив саме хтось із підсудних, які перебувають на лаві, і не можуть впізнати нападників. При цьому частина свідків одночасно бере участь в іншому процесі, «справі восьми», де за тією ж статтею звинувачуються ще вісім осіб. На обох процесах поліцейські-потерпілі повторюють ті самі історії, що робить ще більш складним питання про те, кого саме вони звинувачують.

Проєвропейські протестні акції розпочалися в Грузії 28 листопада 2024 року, коли прем'єр-міністр країни Іраклі Кобахідзе оголосив про зупинення переговорів щодо вступу до ЄС. У зв'язку з участю у протестах понад 50 осіб було заарештовано за звинуваченням у скоєнні кримінальних злочинів та понад 400 – за адміністративними статтями.

Український Дощ писав раніше, що у Британії судять шістьох чоловіків, які на замовлення ПВК «Вагнер» підпалили склади з товарами для України.