Вінницька спортсменка стала сурогатною матір'ю для китайської пари

Ольга, володарка численних нагород і призових місць, у розпал кар'єри взяла тайм-аут, щоб народити дитину. Але не для себе, а для китайської пари з Уханя.

«Хто ще не в курсі: я — су­рогатна мама для однієї ми­лої пари. І неймовірно пишаюся цим!» — написала Ольга на своїй сторінці у Фейсбук.

Ольга сама виховує 13-річну доньку Алісу. Живуть вони разом з бабусею, в однокімнатній малосімейці. Та, оскільки грошей на окреме житло не вистачає, а на заробітки Ольга їхати не хоче, щоб не залишати дитину, жінка прийняла вольове рішення - скористатися програмою сурогатного материнства.

Вона подала заявку 3 роки тому, коли їй було 40 років. Та жінці ніхто не відповів, і вона подумала, що не підходить за віком. Аж раптом, минулого літа Олі зателефонували і поцікавились чи вона не передумала. 

"Найперше я порадилася з донькою, — згадує Ольга. — Розповіла їй, що мож­на народити дитинку для інших батьків та отримати за це ко­шти. Аліса мене підтримала".

Послугами вінничанки ско­ристалося подружжя з китай­ського Уханя. Чоловік став донором сперми, а замість без­плідної дружини свою яйцеклі­тину дала інша жінка з Підне­бесної.

На питання, чи не буде їй важко впоратися з материнськими почуттями, Оля відповіла:

Це цілковито китайське дитя, у нього мого немає геть ні­чого. І я це розумію. Тому і ма­теринських почуттів теж нема, — щиро каже. — Зате є відпові­дальність за здоров’я малечі. Я харчуюсь правильно (і вже на­брала 17 кілограмів!), не вжи­ваю алкоголю, не курю, не не­рвую, відпочиваю багато. 

Пологи Ольги заплановані на серпень. Жінка не боїться нападків від противників сурогатного материнства і коментує:

"Серед моїх близьких знайомих є жінки, які не можуть мати дітей і через це дуже страждають. Вони пи­шуть багато слів, приємних до сліз. Кажуть, якби мали достат­ньо грошей, обов’язково звер­нулися б у клініку. Була приєм­но вражена і позицією педагогів у школі Аліси. Вони пояснили: сурогатна мама — це подарунок для бездітних пар. Моя дочка мною пишається. Бо це справ­ді щастя — подарувати комусь життя".