Війна з Росією: навіть ті, кого вважали мудаками, проявляють дива благородства

 

Усі мої знайомі чоловіки - бойовики, націоналісти, інтернаціоналісти, політики, журналісти, крупні бізнесмени, художники, музиканти, сантехніки, двірники, чиновники першої категорії і навіть один з Банкової - пішли воювати. Кожен день по-хорошому дивує іменами.

 

Моя подруга прорвалася з-за кордону на останні гроші і допомагає обороні Києва.

 

Селяни з вилами і сокирами у селах, без зброї зупиняють окупанта, який гатить по країні з усіх калібрів. Але навіть не це - найбільший шок.

 

Ще вчора в Києві були голодні шпиталі, усім бракувало всього. Проросійські Телеграм-канали хором з Путіним, Лукашенком та їхніми військовими пропагандистами пророкували Києву гуманітарну катастрофу.

 

В останній день лютого моя подруга розвозила обіди шпиталям. Кілька десятків порцій довелося повозити довше - з’ясувалося, що лікарні, які ще вчора потребували найнеобхіднішого, вже забезпечені на кілька діб наперед.

 

Проблема залишається і всім треба все. Але сам факт, що за лічені години народ забезпечує бійців і тих, хто потребує в цей непростий момент - це про унікально ефективне громадянське суспільство. Причому наші органи влади - не всі, але деякі - теж частина цього великого мурашника. У міністерствах займаються і макро-, і мікроменеджментом, бо інакше ніяк.

 

Неймовірно, але навіть ті, кого вважала мудаками, проявляють дива благородства.

 

У цьому сенсі дух, атмосфера моменту - навіть не Майдан. Набагато сильніше.

 

Попереду дуже важкі дні. Агонізуючий Путін нас може вимотувати ще довго. Треба запасатися терпінням. Але зима позаду. Настав перший день весни. А значить - треба якомога швидше валити зло, сіяти врожай і відбудовувати нове щасливе життя у світі, де вже немає маніяка з ядерною дубиною.