Великий українець Іван Мазепа

Прагнення здобути волю й утвердити власну державу є фундаментальним та природнім правом кожного народу. Саме тому, провідники нації, які беруть на себе відповідальність щодо реалізації цього права, гідні поваги та належного вшанування.

Доля Івана Степановича Мазепи в цьому сенсі є трагічною. Навряд чи у вітчизняній історії можна знайти іншу постать, яку б так лаяли, принижували та проклинали, а водночас так боготворили та героїзували, як славнозвісного гетьмана. Недарма кажуть, що немає пророків у власній Вітчизні. Водночас не слід забувати, що велике можна побачити лише на відстані. Найкраще цьому сприяє пошук історичних аналогій в історичному поступі інших націй та народів.

Наталія Павлусенко . Портрет Івана Мазепи, 2016 р.

Іван Мазепа, який намагався за допомогою шведської армії Карла ХІІ позбутися влади московського царя над Україною, не був одинаком у своєму намірі. Так само вчинив Йоган фон Паткуль, провідник лівонської шляхти, який за допомогою Августа ІІ та Петра І, прагнув усунути владу Швеції над Лівонією; Станіслав Лещинський, який намагався боронити «золоті вольності» польської шляхти від наступу саксонського абсолютизму; Дмитро Кантимир, господар Молдавії, який за підтримки Петра І, намагався усунути владу Османської імперії; Ференц ІІ Ракоці, провідник угорської шляхти, який намагався з допомогою Франції, усунути владу Габсбургів в Угорщині. Цікаво, що в усіх цих провідників є багато спільного. Усі вони користувалися змовою у підготовці своїх виступів; кожен мав сильного союзника, на чиї військові сили розраховував; кожен мав труднощі із порозумінням у власному оточенні; кожному було важко і майже не можливо притягти основну масу населення до участі у повстанні; їхні героїчні спроби здобути незалежність чи відстояти національні права закінчилися поразкою, після якої керівники виступів були змушені емігрувати. Об’єднує І. Мазепу з Й. фон Паткулем, С. Лещинським, Д. Кантимиром та іншими й той факт, що з часом представники національних історіографічних шкіл називали їх «героями», «великими піонерами національного руху», а їхні наукові опоненти впевнено твердили зворотне, називаючи їх «зрадниками» та «запроданцями».

Отже, намагаючись визначитися для себе, ким є Іван Мазепа, варто мати на увазі і складні умови, за яких він прийшов до влади, і непрості стосунки з представниками країни-протектора, тобто Московії, і неоднозначні взаємовідносини зі старшиною, і нарешті, власні амбіції цієї людини.

Водночас кожному варто визначитись з більш загальними речами, а саме: чи вважаємо ми себе українцями (тобто представниками української політичної нації незалежно від етнічного походження), чи вважаємо ми за потрібне будувати власну державу, чи розуміємо, у чому полягають наші національні інтереси і чи усвідомлюємо, що вони не можуть бути тотожними з інтересами інших і, навіть, дружніх нам країн.

Для свідомих українців Іван Мазепа завжди був і залишається людиною свого часу, перед яким стояло завдання забезпечення територіальної цілісності та самостійності України, перш за все, від Речі Посполитої та Московщини. У конкретно історичному сенсі Мазепа програв свою справу, але виграв її в тому сенсі, що вклав у душу багатьох представників української нації дух боротьби за національне визволення. Відтоді для нас Іван Мазепа є символом боротьби за незалежність.

Саме тому Мазепою не можуть «перехворіти» ті політичні сили, які не можуть змиритися з незалежністю України, які, заявляючи про «вірність національним інтересам», навіть знати не хочуть у чому вони полягають. Мазепа продовжує стояти поперек горла тим, хто, граючи на національних почуттях та політичних уподобаннях сучасних українців, відстоює лише свої власні корисні інтереси, або намагається служити інтересам суміжних країн.

Якщо ти є українцем, якщо ти маєш національну гідність – шануй Івана Мазепу!