Василь Вишиваний - некоронований князь України

У цьому році минає 125-річчя з дня народження політичного діяча, полковника легіону Українських січових стрільців та армії УНР, діяча ЗУНР Василя Вишиваного.

Про це повідомляє портал radiosvoboda

Василь Вишиваний. Так себе називав австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург – аристократ, нащадок австрійського імператорського роду Габсбургів, що веде свій родовід від Рюриковичів, син ерцгерцога і тосканської принцеси, людина з біографію, гідною cюжету історичного блокбастеру, гостросюжетного, ліричного і драматичного водночас.

Хто цей австрійський ерцгерцог, що його так знають і пам’ятають в Україні, що 2020 рік Львівська обласна рада оголосила роком Василя Вишиваного? А у день його ювілею – 10 лютого - погасили марку, присвячену діячеві, навіть відкрили номер його імені в одному з готелів Львова.  У місті Золочів Львівської області,  яке пов’язане з ім’ям ерцгерцога, цього року презентували виставку, що присвячена його біографії. Всі заходи спрямовані на популяризацію цієї постаті, щодо якої досі тривають різні дискусії. Український дощ вже згадував про цю унікальну історичну постать (в авторському блозі Євгена Рибчинського), але сьогодні дозвольте розповісти вам трохи більше про цю неординарну людину, що так круто змінила свою біографію заради України.

Василь Вишиваний народився 10 лютого 1895 року в родовому маєтку австрійських князів Габсбургів-Лотарингских. Справжнє ім’я  - Вільгельм Франц фон Габсбург-Лотаринзький. Родина ведеться від династії, що поєднала дві гілки європейської знаті — Габсбурґів і Лотарингів. Історія роду Лотарингів сягає ІХ століття, а Габсбурґів ХІ століття. З одного боку він прямий нащадок київської княгині Ольги і Великих князів Київських з роду Рюриковичів, а з іншого — династія великих князів Литовських Гедиміновичів. Після одруження імператриці Марії-Терезії з дому Габсбурґів з Францом І Стефаном з Лотаринзького дому Габсбурги стали прямими нащадками київських Рюриковичів.

Вільгельм Франц був наймолодшою дитиною в родині Марії Терези і Карла Стефана. Отримав першорядну освіту, вільно володів декількома мовами, знався на морській та воєнній справі. Оскільки мати Вільгельма походила з італійського роду, в сім'ї спілкувалися італійською мовою. Завдяки батьку Карлу Стефану діти навчилися німецької, знали також французьку, англійську, захоплювалися німецькими та італійськими поетами. Батько Карл Стефан Австрійський був адміралом австрійського військово-морського флоту і часто брав дітей, особливо хлопців, у подорожі по Адріатичному морю. Впродовж шести років, починаючи з десятилітнього віку, Вільгельм подорожував по світу разом зі своїми братами і батьком. Вони відвідали багато країн Європи, побували в Африці, Америці, Азії. Дитинство було щасливим і безбідним.

Коли батько полишив службу у ВМС Австро-Угорщини, сім’я переїхала в родинний маєток у м. Живець (пол. Żywiec), Західної Галичини. Там  Вільгельм почав вивчати польську, завдяки частому спілкуванню із польською шляхтою. Його знайомство з українською культурою почалося також  в Живці, хоча українців там було не так багато. З власної ініціативи Вільгельм подорожував Гуцульщиною інкогніто. В цей час він мешкав разом із селянами і гуляв Карпатськими горами. Вільгельм почав серйозно цікавитися українською культурою — вивчав мову, читав книжки українських письменників та поетів, захоплювався творами Івана Франка, Федьковича, Стефаника, Шевченка та ін. Зокрема, першою українською книгою, з якою він ознайомився, була «Мала Історія України» Грушевського. Цю книгу Вільгельм прочитав ще взимку 1915 року з допомогою одного українського солдата з його сотні на прізвище Пришляк. Згодом просте зацікавлення українською культурою переросло в участь у політичному житті українців Австро-Угорщини.

Вільгельм Габсбург здобув гарну освіту і виховання. У 1915 році закінчив Військову академію імені Марії-Терези і був призначений у 13-й уланський полк Австро-Угорської армії, до якого входили юнаки із Золочівщини. Аби вільно спілкуватись із солдатами, ерцгерцог вдосконалював свою українську.

Австрійський ерцгерцог Вільгельм фон Габсбург вивчив українську мову, взяв українське ім’я Василь Вишиваний, писав вірші українською мовою і робив військову кар’єру в українському війську. Хоча, як його брати, міг обрати іншу кар’єру у міжвоєнній Польщі.

 «Найвірогідніше у 1915−1916 роках, коли Вільгельм Габсбург-Лотрінген командував цим підрозділом, узяв ім’я Василь Вишиваний. Він писав поезію українською мовою, можливо, треба було вигадати псевдонім. Найпізніше у 1917–1918 роках міг взяти українське ім’я, коли остаточно ідентифікував себе українцем», – говорить історик, працівниця Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк.

Що його мотивувало? Є чимало різних версій і навіть спекуляцій щодо цього. Українське захоплення Вільгельма фон Габсбурга починалося з тверезого політичного розрахунку його батька. На початку ХХ століття національні рухи зміцнілись до такого рівня, що направду загрожували цілісності імперії Габсбургів. Габсбурги розуміли, що процес розпаду імперії на національні держави неуникний. Робили розрахунок на новостворені держави, які можуть зупинити свій вибір на монархічній формі правління і для українців «майбутнім монархом» мав стати Вільгельм.

На початку ХХ століття його батькові – Карлу Стефану Австрійському -  пророчили трон польського королівства, але так не сталось, бо монархія програла. Вільгельм Габсбург свідомо став українцем, сподіваючись очолити новоутворену державу на українських землях. Однак, Василь Вишиваний не став гетьманом України - владу в Україні отримав не він, а Павло Скоропадський, ставленик Німеччини.

Вільгельм Габсбург підтримував і сприяв українському січовому стрілецтву. Навесні 1918 року очолив військову групу, до якого входив легіон Українських січових стрільців. На прохання Центральної Ради підрозділи німецько-австрійського війська увійшли в Україну, щоб боротись із більшовиками. Вільгельм Габсбург контактував із Запорізьким пішим полком Петра Болбочана.

1 листопада 1918 року, коли імперія майже припинила існування, Василь Вишиваний відіслав із Чернівців у Львів корпус січових стрільців, які взяли учать у запеклих боях за визволення Львову в українсько-польській війні.

Вже восени 1919 року він у званні полковника служив у штабі армії УНР, а, після остаточної поразки визвольного руху в боротьбі за українську незалежність, жив емігрантом у Відні. Родина відреклась від нього, він був позбавлений батьківського спадку, ще й мав конфлікт із урядом УНР.

Ерцгерцог, як стверджують дослідники його діяльності, став об’єктом дезінформації, безпідставних звинувачень, пліток, до яких доклались представники дипломатії УНР. У 1921 році Василь Вишиваний був головою управи Українського національного вільного козацького товариства та заснував газету «Соборна Україна».

Василь Вишиваний залишив автобіографічні спогади «Українські січові стрільці з весни 1918 року до перевороту в Австрії».

«Більшість січових стрільців були гуцули і це зіграло свою роль, оця комунікація з ними, розуміння їхньої душі, пісні, спрямували Вільгельма Габсбурга на ще більші контакти з українцями. Україна глибоко зайшла йому в серце. Його можна назвати політичним українцем», – пише військовий історик Петро Костюк.

У роки Другої світової війни Василь Вишиваний проживав у Відні, за ним наглядало гестапо. Як пише американський історик Тімоті Снайдер, «помешкання Вільгельма швидко стало центром антинацистської розвідки».

Як стверджував під час слідства сам Василь Вишиваний, він співпрацював із британською розвідкою, але працював на антигітлерівську коаліцію, а не проти СРСР. Після війни він налагодив контакти з представниками ОУН та УПА. Але ця тема вимагає більш глибшого наукового дослідження з боку українських істориків.

Вільгельм Габсбург після війни проживав у Відні в англійській зоні окупації, заснував три невеликі підприємства з виготовлення лаків, фарб. Він жив у квартирі мешканки Відня Єлизавети Шмідт, у нього були хворі легені. За спогадами жінки, 26 серпня 1947 року ерцгерцог вийшов з дому і більше не повернувся.

Радянська влада ніколи не залишала без свого пильного контролю найменші паростки українського націоналізму чи визвольного руху і завзято переслідувала українських патріотів з наміром остаточного знищення,  навіть якщо ці патріоти не українського походження. Не оминула ця доля і Василя Вишиваного. У 1947 році СРСР домігся, щоб Вільгельм Габсбург був арештований, як «агент французької розвідки, учасник оунівського підпілля» та направлений  для початку у радянський табір у Вінер Нойштадт.

Василь Вишиваний був звинувачений у зв’язках із ОУН, співробітництві з французькою і англійською розвідками. Його доставили у грудні 1947 року в Київ, у Лук’янівську в’язницю. Василя Вишиваного жорстоко катували і допитували у міністерстві держбезпеки в Києві. Він відповідав  слідчому лише українською мовою.

МДБ УРСР завершило слідство 20 травня 1948 року. Василь Вишиваний отримав вирок – 25 років ув’язнення у Володимирській тюрмі у Москві. Але так і не потрапив туди, бо у важкому стані, з діагнозом туберкульоз, потрапив у лікарню Лук’янівської в’язниці. 18 серпня 1948 року він помер. В акті про смерть мовиться – «дозволяю поховати тіло начальнику тюрми №1 УМВС Київської області». Досі ніхто не знає про місце його поховання.

 «Його не зламали і не змусили зробити те, що він не хоче, на Лук’янівці. Людина, яка знала свій рід протягом століття, не пішла на співпрацю і не перетворилась ні на якого агента. Досі немає таблиці Василя Вишиваного у Лук’янівській тюрмі», – наголошує Петро Костюк.

Непроста доля випала не лише на Вільгельма Габсбурга, але і його братів, які обрали інший шлях, із польським народом. Обох катували у гестапо через їхню відмову співпрацювати із нацистами. Також зазнала горя і сестра Василя Вишиваного, чоловіка якої – князя Ієроніма Радзивіла – у 1945 році більшовики вивезли у концтабір, де він помер. Інша сестра із чоловіком Ольгердом Чарторизьким утекла в Аргентину, таким чином врятувалась.

Австрійський ерцгерцог Карл Стефан Габсбург-Лотарингський та архикнягиня Австрійська і принцеса Тосканська Марія Терезія мали шестеро дітей: 

• Елеонора (1886–1974) — одружилася в 1913з Альфонсом фон Клоссом.
• Рената Марія(1888–1935) — одружилася в 1909 з польським князем Єронімом Радзивіллом.
• Карл Альбрехт (Кароль Ольбрахт, 1888–1951) —генерал-майор польської армії.
• Мехтільда (1891–1966) — одружилася в 1913з польським князем Ольгердом Чарторийським.
• Лео Карл (1893–1939) — одружився з Марією-Клотільдою Тюїльрі.
• Вільгельм Франц (1895–1948) — Василь Вишиваний,  полковник  Українського Національного формування УСС, дипломат, український патріот.

Долі цих дітей склались по-різному, але лише один, наймолодший,  вернувся до витоків рідного роду - на землі київських князів, відчув поклик предків, закохався в ту запашну співочу землю і присвятив життя звільненню народу, якого вважав своїм. 

«Він починав, як представник князівського роду Габсбургів, розуміючи, що імперію треба рятувати і, якщо був би розпад на національні держави, він зайняв би відповідне місце, але в результаті настільки перейнявся українським духом, ідеями і співчуттям до того народу, що відчув себе частиною його», – письменник Петро Костюк.