В цей день Путін і Кучма підписали Договір про російсько-український державний кордон

28 січня 2003 року під час візиту президента Росії в Києві між Путіним і Кучмою був підписаний Договір про російсько-український державний кордон між двома країнами, що зафіксував сухопутну її частину і що підтвердив що Азовське море і Керченська протока є внутрішніми водами кожної з країн. Договір повинен бути ратифікований парламентами обох держав.

У середині лютого офіційний представник МЗС України заявив, що Договір між Україною і Росією про українсько-російський державний кордон може бути опублікований лише після його набирання чинності. Цей документ підлягає ратифікації і, відповідно до українського законодавства, набирає чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.

У середині травня Україна і Росія підписали всі необхідні додатки до двостороннього договору про російсько-український державний кордон. Ці документи були підписані за підсумками засідання колегій МЗС, що проходило у Києві України і Росії.

Сам договір складається з 6 статей

Стаття 1 договору свідчить, що "під терміном "російсько-український державний кордон", далі - "державний кордон" або "кордон", розуміється лінія і вертикальна поверхня, яка проходить по цій лінії, і розділяє державну територію (сушу, води, надра і повітряний простір) Сторін, які домовляються, від точки стику державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь до точки, розташованої на березі Таганрозької затоки".

Стаття 2 визначає, що російсько-український державний кордон проходить так, як це вказано в Описі проходження державного кордону між Російською Федерацією й Україною (додаток 1) і зображений суцільною лінією червоного кольору на картах державного кордону між Російською Федерацією й Україною (додаток 2).

Опис і карти державного кордону, доданий до цього Договору, становлять його невід'ємну частину (у той же час, на сервері Верховної Ради, де розміщені міжнародні документи, згаданих додатків немає).

У Статті 3 зазначається, що будь-які природні зміни, які можуть відбуватися на місцевості, не змінюють положення російсько-українського державного кордону, визначеного цим Договором, якщо не буде досягнуто домовленості про інше.

У Статті 4 Договору сказано, що стик державних кордонів Російської Федерації, України і Республіки Білорусь визначається відповідним міжнародним договором.

Стаття 5 визначає, що урегулювання питань, що відносяться до суміжних морських просторів, здійснюється за угодою між Сторонами, які домовляються відповідно до міжнародного права.

При цьому ніщо у цьому Договорі не завдає збитків позиціям Російської Федерації й України відносно статусу Азовського моря і Керченської протоки як внутрішніх вод двох держав.

Стаття 6 визначає, що цей Договір підлягає ратифікації і набере чинності з дати обміну ратифікаційними грамотами.

У ході переговорів Україна прагнула провести делімітацію не тільки дна Азовського моря і Керченської протоки, але і водної поверхні, підписати відповідний договір, який давав би можливість на взаємовигідній основі експлуатувати басейни Азовського моря і Керченської протоки. Росія виступала за розділення дна Азовського моря і Керченської протоки, але не водної поверхні.