Україна попрощалася з учасником Норильського повстання

Днями у Володимирі-Волинському на Волині помер 97-річний ветеран УПА Петро Мартинюк ("Дуб"), якому судилося пройти не лише роки збройної боротьби, а й жахіття радянських ГУЛАГів.

Поховали уславленого упівця на міському цвинтарі під залпи військового салюту. Попрощатися з Петром Мартинюком приїхало чимало людей.

У січні цього року повстанець здобув реабілітацію від держави. Документи про реабілітацію йому вручив голова Волинської комісії з реабілітації Олександр Гуч.

Петро Мартинюк народився 23 серпня 1922 року в селі Роговичі Горохівського повіту Волинського воєводства, зараз – Локачинський район на Волині. Батьки були селянами. Мав старшого брата Василя і молодшого Олексія.

Закінчив чотирикласну школу, потім навчався в польській семикласній у Локачах.

"Лише раз на тиждень була година української мови. І то – не завжди. Довгий час не було викладача, то нас займали роботою чи співами", – розповідав Мартинюк.

1940 року вступив до Львівського технікуму на факультет автотракторної механіки.

З 1942-го допомагав УПА. Мав псевдо "Дуб". Був шофером "повстанського кооперативу", доставляв товари до села. Згодом очолив відділ пропаганди в районі. 1943 року став військовим референтом у службі безпеки УПА – підбирав кадри на навчання. Брав участь у бою проти німців у Мочалках Турійського району Волинської області 22 червня 1943-го.

1945 року упівця засудили до 10 років таборів "за підозрою у зв'язках із українськими націоналістами". Після завершення терміну додали ще п'ять років заслання. Покарання відбував у Норильську. Працював на будівництві, пізніше – механіком на інструментальному заводі. Був учасником Норильського повстання 26 травня – 4 серпня 1953 року.

В Україну повернувся 1960-го. Оселився у Володимирі-Волинському. На цукровому заводі працював слюсарем, згодом – старшим майстром з ремонту обладнання. Наприкінці 1980-х вступив до Народного руху України. З дружиною Ольгою прожив у шлюбі 62 роки. Поховав її 2017-го. Кавалер державних орденів "За мужність" ІІІ ступеня, Володимира Великого ІІІ ступеня. Є почесним громадянином міста.

Мартинюк був активним учасником багатьох публічних патріотичних заходів. Зокрема пам'ятних заходів в урочищі Вовчак, де зродилась УПА, та на місці героїчного бою упівської чоти "Берези" під стінами храму монастиря в Новому Загорові Локачинського району.

Ветеран до останнього розповідав нащадкам про героїчні сторінки боротьби українського народу з окупантами, виховував молодь у дусі любові до Батьківщини.