Угода Трампа про надра це удар по іміджу США - експерти з питань війни

Сполучені Штати хочуть отримати гроші в обмін на допомогу країні, яка відбиває напад на свою територію. Це нагадує "мафіозне кришування бізнесу", пише The New York Times. Експерти не можуть пригадати прецеденту, коли Сполучені Штати чи будь-яка інша держава отримували готівку чи ресурси у своїх союзників під час війни.

"Трансакційна (заснована на бізнесі - Ред.) дипломатія пана Трампа посилає повідомлення союзникам про те, що Сполученим Штатам не можна довіряти", - пише видання.

Такий підхід також повідомляє супротивникам, що США готові поступитися довгостроковими стратегічними інтересами заради короткострокових перемог, вважають експерти.

Україна наближається до угоди про передачу Сполученим Штатам частини своїх доходів від природних ресурсів під тиском з боку адміністрації Трампа.

Угода в її нинішньому вигляді не міститиме явних гарантій безпеки для стримування російської агресії.

Білий дім стверджував, що для України достатньою гарантією буде існування американських економічних інтересів.

"Що може бути краще для України, ніж економічне партнерство зі Сполученими Штатами?" - цитує видання радника США з національної безпеки Майка Волца.

Трамп давно вимагав, щоб НАТО та інші союзники більше вкладалися у власну оборону. Але угода про мінеральні ресурси стане ескалацією його бізнес-підходу підходу до зовнішньої політики.

"Колись Сполучені Штати вважали світовим поліцейським, багатьом аналітикам зараз вони здаються більше схожими на здирницького злодія у законі", - пише NYT.

За словами Вірджинії Пейдж, політологині з Колумбійського університету й провідної експертки з мирних угод, попит на мінеральні багатства України, поки країна перебуває у скрутному становищі, викликає "відчуття мафіозного кришування бізнесу".

Виступаючи в Овальному кабінеті, Трамп заявив:

"Ми або підпишемо угоду, або у них виникне багато проблем".

Шість експертів з мирних переговорів, з якими поговорила NYT, не змогли пригадати ситуації, коли Сполучені Штати чи будь-яка інша країна вимагали від свого партнера офіційної угоди про оплату під час війни.

Тімоті Кроуфорд, політолог з Бостонського коледжу, нагадав, що в 1940 році президент Франклін Рузвельт передав Британії п'ятдесят морських есмінців в обмін на 99-річну оренду британських земель в Америці.

Однак ця угода відбулася, коли Сполучені Штати все ще офіційно дотримувалися політики нейтралітету і не погрожували позбавити країну наявної підтримки.

Можливо, Трамп просто відверто каже дипломатичну правду, яку зазвичай замовчують - гарантії безпеки мають неявну ціну. Але експерти твердять, що насправді його підхід є радикальним розворотом американської зовнішньої політики.

Сполучені Штати неодноразово використовували військову міць для захисту своїх економічних інтересів, нагадує видання.

Наприклад, забезпечення доступу до нафти було основною метою політики США на Близькому Сході, насамперед під час першої війни в Перській затоці, коли США захищали Кувейт від вторгнення Іраку.

Але Сполучені Штати ніколи не вимагали, щоби кувейтці за це заплатити. Такі союзники, як Саудівська Аравія, допомагали фінансувати війну в Перській затоці, але не під примусом.

Нова дипломатія США

Остання тактика президента свідчить про те, що він намагається застосувати уроки "машинної політики", які він отримав, будуючи кар'єру у сфері нерухомості.

"У машинній політиці кожне рішення є, по суті, можливістю для політичних босів отримати вигоду для себе та своїх прихильників, а отримання більшої вигоди є сигналом більшої влади", - пояснює видання.

Але вчені з міжнародних відносин кажуть, що зовнішня політика не працює таким чином.

У міжнародних відносинах довіра є вирішальним елементом влади. Стримування залежить від того, чи дотримується країна своїх обіцянок. Без такої довіри ворожі країни, швидше за все, почнуть перевіряти межі.

Більше не зрозуміло, які країни адміністрація Трампа вважає друзями, а які – ворогами.

Але дії американського президента надсилають повідомлення про те, що Сполучені Штати в кращому випадку є ненадійним і дорогим партнером, а в гіршому – що вони будуть розглядати залежність будь-якої країни від Сполучених Штатів як слабкість, яку можна використовувати, вважають експерти.

Примусовий, змагальний підхід, який використовує Трамп, може бути ефективним для отримання короткострокових поступок, вважає політолог Гарвардської школи Кеннеді Джозеф Най.

Але в довгостроковій перспективі нинішні партнери США в торгівлі та зовнішній політиці, мають сильний стимул шукати тісніших відносин із такими країнами, як Китай.

В Європі є поштовх до збільшення військових витрат, щоб менше покладатися на Сполучені Штати, що може мати непередбачувані наслідки.

Туреччина, яка має другу за чисельністю армію з усіх країн НАТО, може стати більш важливою регіональною силою.

Аналітики кажуть, що зовнішня політика Трампа надсилає росії та іншим ворожим країнам повідомлення, яке може бути ще більш значущим: Сполучені Штати готові віддавати пріоритет короткостроковій фінансовій вигоді над своїми ширшими довгостроковими інтересами.

путін заявив у понеділок, що американсько-українська угода щодо корисних копалин його не хвилює, оскільки Росія має "значно більше таких ресурсів, ніж Україна".

За його словами, він готовий "запропонувати" американським партнерам мінеральні ресурси, в тому числі з "нових територій", окупованих росією на сході України.

Зменшення довіри до США може спонукати Китай перевірити наміри Вашингтона захищати Тайвань або території в Південно-Китайському морі.

Навіть якщо Трамп відмовиться від своїх провокацій в Україні та інших місцях, може знадобитися багато часу, щоб відновити те, що було втрачено за останні кілька тижнів, підсумовує NYT.

Український Дощ писав раніше, що Туреччина підтримує членство України в НАТО