У новому дослідженні КМІС громадянська ідентичність повністю закрила національну. Що це означає?

 

85% громадянська ідентичність (громадянин)

6% локальна ідентичність (мешканець міста чи регіону)

3,3% національна ідентичність (українець, ру, поляк тощо)

2,2% космополіти

 

 

І в цій точці розійшлася війна й тил. Війна – за українське, а тил – за всяке для всіх. Війна – за те, аби Україна була українською, тобто начинена українськими сенсами (саме це найбільше не влаштовує ворога). А ґражданє далеко не завше мають потребу в національній сутності. А отже, держава за принципом догодити всім власникам паспортів обслуговуватиме не національні цінності, а громадянські.

 

В Європі це те саме, і я би перший радів громадянсько-політичним 85 відсоткам – якби, як у всьому світі, громадянство автоматично заводило людину в усе національне (мова, культура).

 

Заковика якраз у тому, що наш усереднений громадянин потворно зросійщений і в значній частині далекий від українських змістів. Усі проросійські елементи завжди вміло використовували саме громадянський фактор. Вони, трясучи перед носом українським паспортом, саме ним завжди прикривали начебто свої права на язик і вільне споживання ворожого контенту.

 

Наші люди ніколи не трактували громадянство як зобов’язувальний чинник належати до українського світу хоча б через загальнообов’язкові формальні речі.

 

Ось чому в великій глибі 85% буде певна частина ґраждан, для яких чужими є всі національні, маркерні, основовизначальні, каркасні для українства потреби. Наголошую: саме ці потреби обстоюються в війні, бо саме вони загрожені нею.

 

Ну і сильна рука, запит на НЕдемократію… Не можу не сказати про цю міні-росію в головах. Попрошу послухати мій відеоблог про цей атас.