У надрах Марса виявлено невідомий давній матеріал

Міждисциплінарна команда вчених проаналізувала сейсмічні дані, отримані раніше у рамках місії InSight під час обстеження нагір'я Елізій – другого за величиною вулканічного регіону на Марсі. У результаті було виявлено невідомий підповерхневий шар, який затиснутий між скам'янілими потоками лави.

Дослідження було опубліковано в журналі Nature Communications, а короткий звіт про нього можна знайти на сайті Кельнського університету. Аналіз даних проводила команда, до складу якої входили як планетологи, так і геофізики.

Робота дозволила зазирнути під поверхню Червоної планети приблизно на 200 метрів. В результаті було виявлено раніше невідомий шар, буквально затиснутий між потоками скам'янілої лави. Він починається на глибині близько 30 метрів, його товщина становить близько 10 метрів. Вчені поки лише припускають, що цей шар складається з якихось пухких осадових відкладень. Встановлено, що вони за своїми характеристиками значно відрізняються від твердих базальтів, розташованих над та під ними.

До слова, структура у вивченому регіоні взагалі виявилася шаруватою. Верхній шар завтовшки близько 15 метрів складений із величезних кам'яних брил. Вчені припускають, що ці блоки є слідами потужного метеоритного удару по поверхні Марса в давнину. Ймовірно, внаслідок зіткнення вони були вирвані з породи та підкинуті вгору. Потім брили обсипалися назад на поверхню та утворили твердий шар.

Під ним знаходиться невеликий шар осаду реголіту, який складається переважно з піщаного матеріалу. Його товщина становить близько трьох метрів. Далі знову слідують тверді базальтові породи, які й спочивають на зазначеному вище проміжному шарі.

Автори роботи зазначають, що загалом виявлення базальтових порід, тобто охолоджених та затверділих лавових потоків, відповідало очікуваній підповерхневій структурі. Виняток становить загадковий проміжний шар, але для детального аналізу одних тільки сейсмічних даних недостатньо.

В рамках дослідження вчені також датували затверділі лавові потоки. Для цього вони використовували розрахунки з попередніх досліджень, що дали змогу визначити вік ударних кратерів. В результаті було встановлено, що вік дрібніших лавових потоків становить приблизно 1,7 мільярда років.

Це означає, що вони сформувалися протягом так званого амазонського періоду – геологічної ери на Марсі, що характеризується низькою швидкістю ударів метеоритів та астероїдів, а також холодними гіперзасушливими періодами. А найглибший базальтовий прошарок сформувався приблизно 3,6 мільярда років тому, у так званий гесперіанський період, який характеризувався широко поширеною вулканічною активністю.

Таким чином, загадковий проміжний шар міг утворитися в період низької вулканічної активності, який співпав із періодом низької метеоритної активності. За такого сценарію цілком міг утворитися природний осадовий шар, який згодом виявився затиснутим між гесперськими та амазонськими базальтами.