У Львові знімають фільм про дисидентів

У Львові розпочали знімати фільм про українських дисидентів Ірину Стасів-Калинець, Святослава Караванського та Миколу Руденка. Зйомки стартували у Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», повідомляє 032.ua.

Проєкт реалізує Український інститут національної пам’яті та інтернет-видання «Історична правда». Усі сцени збираються відзняти до кінця серпня 2020 року.

Як повідомили у пресслужбі УІНП, фільм знімають з нагоди 100-річчя від дня народження Святослава Караванського та Миколи Руденка, а також 80 років, як народилася Ірина Стасів-Калинець. Герої фільму є представниками дисидентського руху – вихідцями з різних регіонів України: Львова, Одеси та селища Юр'ївка на Донбасі. 

Зазначимо, що Ірина-Стасів Калинець (6 грудня 1940 – 31 липня 2012) відома українська письменниця, шістдесятниця, дисидентка-правозахисниця, учасниця руху за відновлення Української греко-католицької церкви, «Меморіалу», «Товариства Лева» та Народного Руху України. Разом із чоловіком Ігорем Калинцем вони були друзями Валентина Мороза, В'ячеслава Чорновола, Василя Стуса, Михайла Гориня, Стефанії Шабатури, Івана Геля. Під час другої хвилі брежнєвських репресій проти діячів української культури Ірина виступила на їхній захист. За це в 1972 році ув’язнена та засуджена до шести років таборів і трьох років заслання.

Святослав Караванський (24 грудня 1920 – 17 грудня 2016) - український мовознавець родом з Одеси. Був у підпіллі ОУН, за що понад 30 років провів у радянських концтаборах. Відомий тим, що уклав перший словник українських рим, який поширювався через самвидав. Виступав за дубляж фільмів українською мовою. В 1965 році, занепокоєний посиленням русифікації у навчальних закладах, написав статтю «Про одну політичну помилку». Це стало підставою для радянської влади знову відправити дисидента у табори.

Микола Руденко (19 грудня 1920 – 1 квітня 2004) – письменник, політв’язень радянських таборів. 9 листопада 1976 року в квартирі Андрія Сахарова у Москві  провів пресконференцію для іноземних журналістів, на якій оголосив про створення Української Гельсінської групи. Це була перша легальна правозахисна організація в радянській Україні, яка боролася з порушенням прав людини і відіграла одну з ключових ролей у відновленні незалежності. Наприкінці 1976 року до групи увійшли Петро Григоренко, Оксана Мешко, Олесь Бердник, Левко Лук’яненко, Олекса Тихий, Микола Матусевич, Мирослав Маринович, Ніна Строката.