Трамп стрімко перетворюється на «короля»: політологи пояснили, чим це небезпечно

Прагнення 47-го президента США Дональда Трампа приєднати Гренландію до Сполучених штатів, як і ряд подібних безглуздих рішень, привели чиновників з Данії, Гренландії та інших країн в стан розгубленості та збентеження. Для багатьох людей у США та за кордоном зовнішня політика Трампа здається непослідовною, навіть ірраціональною. Але це не зовсім так, пише Уніан.

Як пояснили американські політологи Стейсі Годдард і Абрахам Л. Ньюман у колонці для The New York Times, "люди дивляться на неї (політику Трампа) крізь неправильну історичну призму". Політологи ж вважають підхід Трампа "неороялістською міжнародною політикою", яка бере свій початок у 16 столітті.

Саме тому Трамп використовує зовнішню політику, як інструмент для "спрямування грошей і статусу собі та найближчим соратникам". Вони пишуть, що національні інтереси затьмарюються інтересами еліт, а Трамп готовий до змови з суперниками, щоб "просувати вузькі інтереси свого двору". Вони попередили, що якщо інші країни не вживуть швидких заходів, щоб стримати імпульси Трампа, вони сприятимуть "створенню глобального порядку, заснованого на визискуванні та домінуванні".

"Американська зовнішньополітична еліта перетворилася з групи бюрократів на королівську родину, таку як Тюдори чи Габсбурги. Зовнішня політика формується в руках придворної кліки – невеликої ексклюзивної мережі. Деякі з них входять до кабінету Трампа, як-от Марко Рубіо, який одночасно є державним секретарем, тимчасовим радником з національної безпеки, виконуючим обов'язки головного архівіста і, можливо, віце-королем Венесуели", - написали автори.

Вони додали, що кліка Трампа складається з членів його родини та осіб, які зробили пожертви на його кампанію 2024 року (таких як Ілон Маск і Пол Сінгер, мільярдер, засновник і співголова хедж-фонду Elliott Investment Management). До неї також входить колега Трампа, магнат нерухомості Стів Віткофф, та зять президента Джаред Кушнер.

Торгова політика Трампа слідує подібному сценарію. Автори наголосили, що хоча мита не привели до відродження робочих місць у виробництві США, вони стали готовим інструментом для збору десятини з країн і компаній. позиціонерка з Венесуели Марія Мачадо віддала йому свою Премію миру

Вони нагадали, що приватні компанії також платять королю данину. Наприклад, генеральний директор Apple Тім Кук подарував Трампу золоту табличку та пожертвував кошти на будівництво запланованого ним бального залу. При цьому система розподілу посад принесла свої плоди членам сім'ї Трампа, особистий статок яких, за повідомленнями, з моменту виборів зріс щонайменше на 4 мільярди доларів.

"Як і у всіх королівських родинах, метою є не тільки гроші, але й статус. Трамп вважає, що уявлення про владу означає реальну владу. Дехто швидко пристосувався до цієї гри. Не випадково, коли він прибув з державним візитом до Південної Кореї, уряд подарував йому золоту корону, а король Карл з Великобританії запропонував королівський візит, оповитий пишністю та технологічними титанами", - йдеться у статті.

Автори роблять висновок, що світ може марно сподіватися на те, що після повернення світу, заснованого на правилах, Трамп почне позиціонувати себе, як "імператор Габсбургів". Вони називають це "небезпечною ставкою" і вважають, що чим більше "іноземні державні та приватні лідери заспокоюють Трампа, тим більше така поведінка стає нормою міжнародної політики".

Нагадаємо, що кілька останніх подій засвідчили усвідомлення європейських політиків, що трансатлантичне партнерство змінилося - вперше після 1945 року. Зокрема, це простежувалося у промовах президента Франції Еммануеля Макрона і канцлера Німеччини Фрідріха Мерца на останньому екстреному саміті ЄС.

Американські аналітики наголошують, що прагнення Трампа мати необмежену владу створює проблеми російському диктатору Володимирові Путіну. Адже росія роками отримувала геополітичну перевагу, агресивними військовими ризиками. Тепер, схоже, США будуть повторювати це.

Український Дощ писав раніше, що державний секретар США Марко Рубіо вважає, що підтримка з боку Вашингтона є єдиною реальною гарантією безпеки для України. Уже існує спільна згода між країнами щодо цього.