The New York Times розповіла про зґвалтування українок окупантами рф

Видання The New York Times розповіло історії трьох українок, які знайшли у собі сміливість розповісти про сексуальне насильство, яке чинили російські окупанти та закликали інших жертв не замовчувати воєнні злочини солдат рф.

Прокуратура зареєструвала понад 344 випадки сексуального насильства, пов’язаного з війною в Україні з моменту російського вторгнення в лютому 2022 року, з них 220 жінок, у тому числі 16 неповнолітніх. Проте реальна кількість випадків зґвалтувань наближується до тисячі за даними жіночих об'єднань. У звітах ООН про права людини задокументовано десятки злочинів сексуального насильства, скоєних російськими солдатами.

Починаючи з минулого року, 77-річна Людмила, 61-річна Тетяна та 37-річна Аліса Коваленко, виступили на ряді сільських зборів, щоб привернути увагу до сексуального насильства, пов’язаного з війною. Ці зустрічі були однією з перших спроб осіб, які пережили сексуальне насильство, відкрити один із найболючіших аспектів російського вторгнення в Україну: те, що кажуть прокурори та гуманітарні працівники, є широко поширеним — зґвалтування українців російськими окупантами.

Історія Людмили

77-річна Людмила в минулому вчителька середньої школи на Херсонщині. Жінка стала однією з небагатьох, хто повідомила до поліції про зґвалтування. За словами Людмили, вона була проти того, щоб розповідати про пережите, проте її донька наполягла на важливості свідчень мами та зазначила, що завдяки цьому окупанти понесуть відповідальність за злочини.

Напад на Людмилу стався в липні 2022 року. О 22:30 російський солдат почав ломитися до будинку жінки. За її словами, аби він не вибив двері, вона впустила окупанта. Людмила розповіла, що солдат розбив їй обличчя прикладом рушниці, вибивши передні зуби. Він тягнув її за волосся, кілька разів ударив прикладом рушниці по ребрах і нирках, кинув на диван, душивши. Він зробив ножем надрізи на животі, а потім зґвалтував. Після цього окупант пішов, проте пообіцяв повернутися через два дні та застрелити жінку.

Людмила з чотирма зламаними ребрами сховалася у сусіда, а згодом покинула окуповану територію, переїхавши до доньки на підконтрольну Україні територію. Згодом Людмилі поставили діагноз туберкульоз. В лікарні жінка пробула протягом шести місяців.

«Я була в депресії, я не могла їсти», — сказала вона. Через два роки після події Людмила долучилася до спільноти жінок, які пережили сексуальне насильство та почала допомагати іншим жертвам, наголошуючи на важливості висвітлення російських воєнних злочинів.

Історія Аліси Коваленко

37-річна режисерка Аліса Коваленко пережила сексуальне насильство у 2014 році, коли фільмувала війну на сході України. Вона стала жертвою зґвалтування, яке вчинив офіцер російської розвідки. Вона була однією з перших жінок в Україні, яка публічно розповіла про свої випробування.

«Порівняно з 2019 роком, зараз висловлювання жінок є революцією», — сказала Коваленко.

Режисерка продовжує знімати кіно, зокрема для одного з документальних фільмів вона записує свідчення українських жінок про сексуальне насильство зі сторони російських окупантів.

Історія Тетяни

61-річна Тетяна разом із чоловіком Володимиром володіє магазином у селі на Херсонщині. Російські військові, які окупували їхнє село, часто відвідували магазин, а коли його зачиняли, вони вламувалися. Вночі у квітні 2022 року двоє окупантів увірвалися до будинку подружжя. Вони стріляли у Володимира, який у свою чергу зміг ухилитися від кулі і сховатися. Тетяну ж впіймали, коли вона намагалася втекти. Окупанти тягали жінку за волосся у дворі та били, а потім один із чоловіків зґвалтував Тетяну. Виїхали російські військові лише тоді, коли на село почався артилерійський обстріл.

Після місяців консультацій, перебування в лікарні та притулках Тетяна сказала, що вона позбавилася почуття люті та ненависті, але все ще не могла терпіти фізичний дотик чоловіка, у тому числі свого чоловіка.

Тетяна стала однією з тих, хто допомагав жінкам, які пережили насильство під час війни. Жінка зазначила, що пояснює жертвам про важливість визнавати свою проблему та крок за кроком йти до її подолання.

«У кожного з нас є певний рівень вторинної травми після життя в окупованих громадах. Вам потрібно вилікувати свій біль, щоб він не залишався всередині вас надто довго», — наголошує у спілкуванні з жертвами зґвалтувань Тетяна.

SEMA Ukraine

Групи підтримки та правозахисні організації допомогли багатьом жінкам отримати медичні послуги та психологічну допомогу в 1800 деокупованих населених пунктах, але їхні представники заявили, що не всі жертви насильства були готові дати свідчення поліції. Багато з них залишаються мовчазними та ізольованими, а в деяких випадках схильні до самогубства. Про це ствердують члени SEMA Ukraine — частини глобальної спільноти SEMA, яка була заснована у світі у 2017 році, а в Україні у 2019 році.

Спільнота допомагає постраждалим від сексуального насильства, пов’язаного з війною та діє у 26 країнах світу. Мережа сприяє солідарності в громадах, об'єднує жінок, щоб висловлюватися та розповідати свою правду, а також допомагає їм відстоювати свої права. Слово SEMA мовою суахілі означає «висловлюватися».

Засновницею спільноти в Україні стала Ірина Довгань, яка у 2014 році пережила жорстокий напад сепаратистів на сході України. Цього місяця Довгань очолює групу SEMA Ukraine до Комісії ООН зі становища жінок, де вони покажуть фільм про українців, які пережили сексуальне насильство під час війни.

Український Дощ писав раніше, що Маск скасував фінансування команди, яка рятувала викрадених українських дітей