Страйкуючий Мінськ вилився на вулиці. Хроніки понеділка
«Ніж у спину державі», - так назвав страйк флагманів промисловості білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Робочі підприємств вимагають нових виборів і покарання «карателів, які воюють з народом». Звернення Олександра Лукашенка, який вважає себе президентом Білорусі, не подіяли. Диктатор розглядає страйк як зраду країні, але робочі найбільших підприємств Білорусі в понеділок, 17 червня, зупинили роботу. Кореспондент RFI пройшов двадцять кілометрів «робочим маршем» по Мінську і поговорив з учасниками акції протесту.
Вранці 17 серпня застрайкував «Білоруськалій» в Солігорську, в Новополоцьку на «Нафтані» влада вмовляла робітників не підривати стабільність країни, технічні співробітники і ряд журналістів «Белтелерадіокомпанії» (БТ) вимагали «показувати правду», і так по всій країні. Олександр Лукашенко напередодні виборів 9 серпня охарактеризував спроби протистояти його 26-річному правлінню як «дрібнобуржуазну революцію». Проте 17 серпня в протистояння з владою вступив пролетаріат, якщо висловлюватись у термінах риторики Лукашенка.
17 серпня робочі Мінського тракторного заводу (МТЗ) вийшли на багатотисячну ходу по столиці на підтримку колег з інших підприємств. Маршрут пролягав через індустріальні райони Мінська, кінцева точка, за первісним задумом, - «Белтелерадіокомпанія».
Оптимізму «тракторному» надавало відео зустрічі Лукашенка з робочими Мінського заводу колісних тягачів (МЗКТ), там його освистали, після криків «Іди!» він сказав, що нові вибори будуть «тільки після того, як ви мене вб'єте».
«Уявляєш, вони набрали на зустріч «правильних» робітників, баламутів замкнули в цехах, але і ці на зустрічі виявилися «неправильними», йому ніхто не вірить», - каже Олег з Мінського автомобільного заводу, який долучився до ходи МТЗ.
Марія Колесникова, представниця штабу Віктора Бабарика, яка приїхала до МЗКТ, запропонувала робочим приєднатися до координаційної ради для забезпечення трансферу влади. Вона закликала робітників продовжувати ненасильницький опір: «ми не будемо зупинятися, ми будемо довбати, довбати і довбати цю владу щодня».
Тим часом, у робочих вже з'являються свої лідери. У страйком МТЗ увійшло 23 особи, главою обрано Сергія Дилевського, терміста механічного цеху.
"Все організувалося випадково. Людям набридло постійне пригнічення. Нам набрид обман, вибори - це вже перебір. Директор попросив якихось представників, щоб було з ким говорити, і мене хлопці визнали лідером," - пояснив Сергій Дилевський, - "Беззастережна капітуляція диктаторського режиму, як це було в 1945-му. Негайне проведення вільних виборів. Жити в диктаті люди втомилися."
На питання кореспондента RFI, чи не боїтеся він наслідків, з огляду на події 9-12 серпня, Дилевський відповів:
"Страшно, звичайно, страшно. Причому робочі бояться не за себе, ми мужики сильні - боїмося за сім'ї, а влада тут дуже підла і мстива. Але ми відчуваємо народну підтримку. І спасибі європейським ЗМІ за інформаційну підтримку, нашим - само собою, ну, це я не про державні. Але важливо, щоб всюди про наші події знали." - сказав робочий.
Від підприємства до підприємства тисячі людей йшли в 30-градусну спеку вулицями Мінська. З машин, що проїжджали повз, пропонували воду (хто пляшку, хто десяток в упаковці), банани, шоколад - це крім підтримки сигналами і криками.
«Ми повинні зробити свій Моссад, який шукав нацистів після війни по всьому світу і карав, ми теж будемо їх шукати всюди, ніхто не піде», - кричить робітникам і журналістам БТ активіст з маскою на обличчі. Люди його підтримували.
Робітники білоруських заводів охоче кажуть про свої вимоги і цілі: перевибори, звільнення політв'язнів, покарання для організаторів фальсифікацій, покарання тим, хто бив людей в перші дні після виборів.
«Ніхто не вірить в двох загиблих, 80 осіб не знайшли до сих пір, їм кінець, якщо ми дізнаємося правду, а ми дізнаємося», - говорить молодий робітник з Мінського моторного.
Міліція, ДАІ, ОМОН не перешкоджала пересуванню мітингарів протягом дня у понеділок, 17 серпня.
