Стаття Залужного виданню The Economist ліквідувала тему контрнаступу

Стаття Залужного в The Economist, по суті, ліквідувала тему контрнаступу. В нас позиційна війна. Ось так одне речення генерала обнуляє кількамісячне торохкотіння цілої агітмашини узурпаторів.

Шкода лише, що аж зараз. Бо правда сталася не в день публікації – правду нам говорилося щонайменше пів року. Просто казкарі виглядали переконливішими, а авторитети мовчали до останнього.

Те, що війна стала позиційною, являючи собою статичні й виснажливі бої зразка Першої світової, - це висновки західних розвідок липня-місяця. Те, що це вигідно росії, генерали Пентагону говорили ще в лютому-місяці, застерігаючи не зациклюватися на Бахмуті.

Натомість те, що на початку війни у нас було 120 літаків, та з них придатних – лише третина, ми дізналися в листопаді-2023. А ще тиждень тому можна було отримати на горіхи за речення «росія хоч і зазнала великих утрат, та ще довго матиме перевагу в озброєнні, техніці, ракетах і боєприпасах».

А ще позавчора кожен, хто казав, що «затяжна війна несе величезні ризики для держави; це пастка» - був би затюканий.

Краще пізно, ніж запізно. Зі статтею Головнокомандувача дворічна епопея з накруткою завищених очікувань від війни оголошується закритою.

Тому – до витоків.

Що вважати перемогою?

На це питання ДО статті Залужного українці відповіли так:

56% - не лише кордони-1991, але й трибунал над росією і репарації.

23% - знищення росії як держави.

9% - вихід на кордони-1991.

4% - відмотка до 24.02.22.

Уся ця минулотижнева соціологія тепер летить у смітник. Вона неактуальна. Терміново треба міняти оптику ставлення до сценаріїв війни у бік дійсного, а не бажаного. 56% мають зрозуміти, що комбінація «кордони-1991 + трибунал + репарація» - це з розряду утопічних мрій. 23% мають змиритися, що знищення росії як держави не стоїть на порядку денному в світі. 9% мають збагнути, що кордонів-1991 не буде. 4% мають молитися, аби відмотка до 24.02.22 взагалі була можливою.

Сумарно весь народ, від малого до старого, після об’єктивної правди від Головнокомандувача має засадничо переглянути всі наративи про перемогу. Вони похвальні й правильні, але, але, але, але, але навколо інші реалії. Пафос про перемогу має бути підкріплений державними рішенням, або ж всує не промовляти священне слово.

Повнота влади – це не кортежі, дачі, літаки, сауна, кокс. Це – важкі, але державницькі рішення. Ваш вихід, бетмени.