Сьогодні Міжнародний день рідної мови. Що означає свято?

21 лютого світ відзначає Міжнародний день рідної мови, який святкують, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Що це означає і для чого це свято потрібно

Мова - це унікальний культурний спадок кожної окремої національності на планеті. Саме такої логіки дотримувалися в Організації Об'єднаних Націй з питань культури (ЮНЕСКО), коли вводили Міжнародний день рідної мови. Свято з'явилося з подачі Бангладеш. Там 21 лютого 1952 року пакистанська влада жорстоко придушила демонстрацію людей, які протестували проти урядової заборони на використання в країні їхнього рідного бенгальської мови. З тих пір щороку Бангладеш відзначає день полеглих за рідну мову. Ця країна і звернула увагу ЮНЕСКО на мовне питання.

В ЮНЕСКО вирішили, що залучення уваги до збереження мовного розмаїття - важливо для захисту різноманіття культур. Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того, організація вважає, що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.Таким чином, ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем ​​рідної мови.

Чому рідна мова - це важливо?

Мова, писемність, освіта – це ті цеглинки, на яких формується національна ідентичність, право, суспільство, державні інституції, це - одна з основ державності. Мова посідає надзвичайно важливе місце, бо без мови не може бути держави і народу як форми її національної та етнічної єдності.

Чому важливо говорити українською?

Як мінімум тому, що це один з ключових елементів національної самоідентифікації. Що буває, коли людина має певні складнощі із сприйняттям себе представником свого народу, ми мали можливість уважно вивчити в 2014 році. І хоча День української мови  ми святкуємо 9 листопада, Український дощ хоче вам нагадати декілька цікавих фактів про українську мову і її непросту долю в історії українського народу.

Трохи історії

Мовні питання багато віків піднімали людей на повстання і протести. ХІХ століття взагалі  можна назвати століттям пробудження людської гідності. Почалося воно антифео­дальною французькою революцією 1789—1794 років. Кульмінацією боротьби за людську гідність стала Весна народів 1848 року, коли Європою прокотилася хвиля національних революцій і повстань. Для слов’янських народів це було піднесення національно-визвольної боротьби, боротьби за свої національні права і не в останню чергу — за збереження рідних мов.

Чеський історик Франтішек Палацький перед 1848 роком гірко скаржився, що чехи, мовляв, дожилися до такого, коли під німецьким тиском загине останнє чеське слово. Навіть свою багатотомну історію Чехії він почав писати німецькою мовою, але вже після 1848 року, коли мовна свідомість у краї різко зросла, видає її чеською мовою.

У Словаччині, яка була під Угорщиною, національний рух домагався створення словацької періодичної преси, введення словацької мови в школі, судочинстві, адміністрації, допущення церковної проповіді словацькою мовою.

За свої мовні права також повстали й хорвати, коли угорський уряд ввів угорську мову в хорватських установах та школах. Поляки, які були розчленовані між трьома державами — Росією, Австрією й Пруссією, ставили своєю метою відновлення польської держави “від моря до моря”, тобто й з Україною включно, і запровадження на всіх цих землях польської мови як офіційної.

Так само гостро мовне питання, поряд із соціальним та державницьким, стояло і в Болгарії, Македонії, Словенії, Боснії, у сербській Воєводині.

Специфіка мовного питання в Україні в ХІХ ст.

В Україні мовне питання було, мабуть, ще болючішим, ніж в інших поневолених країнах. Шевченкові, коли він випустив у світ “Кобзар”, настирливо радили писати російською мовою. “Теплий кожух, тільки шкода — не на мене шитий”, — відповів Шевченко тим доброзичливцям  А в іншому місці він заявляв: “…На москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У їх народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди”.

У тій частині України, яка була окупована Росією, українську мову виганяли не тільки зі школи, з книг, а й з побуту. Ось, наприклад, свідчення одного з наддніпрянських українців, надру­коване у львівському часописі “Слово” 1863 року: “За українську мову не дадуть вам ніколи роботи та ще й  оддадуть під надзор поліції… Як спіткне вас на вулиці офіцер, то заведе в поліцію, кажучи: “По-хахлацки не говори. Малороссии нет со времени царя Алексея Михайловича”. Про ставлення до української мови в підросійській Україні красномовно свідчить і  Валуєвський циркуляр цього ж таки 1863 року, в якому стверджувалось, що “малорусского языка не было, нет и быть не может”, і так званий Емський указ царя Олександра ІІ 1876 року, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери (церква, музика, книгодрукування (заборона ввезення на територію імперії книг, що надруковані українською мовою)) і обмеження її лише побутовим вжитком, заборонялося навіть співати українською мовою.

Що ми знаємо про українську мову?

Пропонуємо  підбірку цікавих фактів про нашу солов’їну.

• Походження української мови — окрема теми для статті. Точно сказати, коли зародилася українська мова, — складно, але відомо, що вона однозначно виникла раніше за російську, німецьку, турецьку тощо. За даними вченого Василя Кобилюх, наша мова сформувалася ще в Х-IV тисячоліттях до нашої ери і походить вона зі санскриту.
• Перші слова з української мови були записані в 448 р. н.е. Тоді візантійський історик Пріск Панікійський перебував на території сучасної України в таборі володаря Аттіли, який згодом розгромив Римську імперію, і записав слова «мед» і «страва».
• У світі 41-45 мільйонів осіб володіють українською. Для 36-37,5 мільйонів осіб українська мова є рідною. Як писав Український дощ , українська мова зайняла восьме місце у списку найбільш вживаних у Європі. Нею говорять 45 мільйонів європейців.
• Українська мова, за різними даними, займає 25-те або 32-ге місце за кількістю носіїв серед найпоширеніших мов у світі.
• Відповідно до даних Національної Академії Наук України, сучасна українська мова містить приблизно 256 тисяч слів.
• Цікаво знати, що за лексичним запасом українська є найбільш спорідненою з білоруською — 84% спільної лексики, із польською і сербською ми маємо 70% і 68% відповідно спільних слів, а от з російською — 62%).

• Однією з «родзинок» української мови є те, що вона багата на зменшувальні форми. Навіть слово «вороги» має зменшувально-пестливу форму, яка вживається в гімні України. Пам’ятаєте: «...згинуть наші вороженьки, як роса на сонці».
• Найуживанішою буквою в українському алфавіті є літера «п»; саме з неї починається найбільша кількість слів. Натомість найменш уживана — буква «ф», її вживають переважно в запозичених словах.
• Найдовше слово в українській мові складається з 30 літер! Спробуйте вимовити «дихлордифенілтрихлорметилметан» (це хімікат для боротьби зі шкідниками).
• Навідміну від решти східнослов’янських мова, іменник в українській має 7 відмінків. Як ви зрозуміли, вирізняє нас кличний відмінок, який існує також в латині, грецькій та санскритській граматиках.

• Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української мови до середини XIX століття була назва "руська мова".
• Ви ніколи не замислювалися над тим, що в нашій мові є три форми майбутнього часу! Цікавий матеріал, чи не так? Нумо згадувати разом — проста (піду), складна (йтиму) і складена (буду йти).
• .Українська мова - одна з найбільш вокальних і милозвучних мов світу. Філологи кажуть, що все це - через те, що ми маємо досить велику кількість фонем - 48. Українська мова має чимало діалектів: Степовий говір, Слобожанський, середньонаддніпрянської, Підляський, західнополіських, Среднеполесскій, Восточнополесскій.
• Українська - єдина державна мова в Україні, один з трьох офіційних мов у Придністров'ї і один з офіційних мов частині Сербії. Історично також був офіційною мовою Кубанської Народної Республіки.

Цікаві факти з історії української мови

• Українську мову офіційно визнали літературною після видання «Енеїди» Івана Котляревського. Відтак, Котляревського вважають основоположником нової української мови.
• Перший український «Буквар» видав у 1574 року у Львові першодрукар Іван Федоров. До наших часів дійшов лише один примірник книги, який було знайдено 1927-го в Римі. Зараз стародрук зберігається в бібліотеці Гарвардського університету.
• Найстарішою українською піснею вважається балада «Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?».
• Найбільше перекладів серед українських творів має «Заповіт» Тараса Шевченка: його переклали 147 мовами народів світу.
• Найбільше псевдонімів мав поет Олексндр Кониський — свої твори він підписував 141 іменами, в Івана Франка було 99 псевдонімів, а письменник Осип Маковей користувався 56 вигаданими назвами.

Боротьба за мову триває і досі. 27 грудня 2019 року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт №2693 "Про медіа", де йдеться про захист української мови та її застосування для традиційного ТБ і на онлайн-медіа.