Скульптор світової слави Григорій Крук

Сьогодні, 30 жовтня 2019 року, відзначають 108 років від дня народження Григорія Крука (1911-1988), українського скульптора та графіка, який працював в Німеччині.

Народився Григорій Крук у селі Братишів Тлумацького району у родині сільського гончара Якова Крука, який добре знався на церковному малярстві. Очевидно, від батька він перейняв замилування до різьби.

Після закінчення Братишівської 4-класної школи за порадою вчителя В. Лукасевича батьки віддали сина до школи у Нижневі, а далі до Станіславської промислової школи, де впродовж чотирьох років засвоїв професію майстра по дереву. За рекомендацією дирекції школи Григорія Крука направляють до вищої промислової школи у Львові, з якої він перейшов до Львівської школи декоративного мистецтва, познайомився із українським скульптором С. Литвиненком (він - творець пам'ятників Т. Шевченку у с. Устя Снятинського району і на могилі М. Бенцаля у Коломиї) і А. Коверком (автор пам'ятника Т. Шевченку у Косові). З першим з них він працював над знаменитими «Каменярами» на могилі (І. Франку на Личаківському цвинтарі у Львові), а з другим - над іконостасом для каплиці Львівської духовної греко-католицької семінарії.

В наступному Григорій навчався у Краківській академії мистецтв у дуже важких матеріальних обставинах.

Це був скромний але гордий студент. Страшенно бідував. Не мав змоги їсти з нами в студентській їдальні. Через це з друзями зустрічався завжди по обіді, і ніхто не міг довідатися, де і що він їсть. У майстерні працював завжди у білому халаті, - згадував його товариш по навчанню Юрій Кульчицький.  

Це скрутне становище молодого студента намагалася використати польська поліція, яка обіцяла йому велику (на той час) стипендію у  розмірі 400 золотих щомісячно при умові, що Григорій Крук стане членом компартії і буде доносити у поліцію «прізвища головних агітаторів і членів партії». Наш земляк категорично відмовився від такої «допомоги».

У Кракові Крук брав активну участь у громадсько-культурному житті українців. Тут  він  познайомився  із  професором В. Кубійовичем і професором І. Зілинським, а «незабутній Юліян Геник-Березовський» вразив його як «незрівнянний, може й одинокий у нашій історії мистецтва, рецитатор та декламатор творів Стефаника, Шевченка, Франка».

 Найбільшою подією у житті і творчій діяльності Григорія Крука було його знайомство із видатним письменником Б. Лепким.

Часто в його хаті велися розмови на актуальні теми української культури. Він звернув увагу на мої праці, що я їх виконував в академії, - записав скульптор у своїх спогадах «Мій шлях до різьби».

За рекомендацією професора Б. Лепкого Крук оформив вівтар і Розп'яття Христа для греко-католицької церкви св. Норберта у Кракові, який, на жаль, було знищено під час Другої світової війни. У Кракові митець також потоваришував із художниками - нашими земляками Д. Іванцевим і М. Зорієм, творцем пам'ятника на могилі композитора Д. Січинського в Івано-Франківську (тепер Меморіальний сквер).

Богдан Лепкий добився того, що Крука було рекомендовано для навчання у Берлін, чому спочатку перешкоджала польська поліція і ректор Краківської академії мистецтв, художник Фридерик Пауч (відомі його картини на гуцульську тематику), який став польським шовіністом. Та в 1937 році він виїхав до Берліна, де проживав у Студентському домі. Тут він пережив чимало прикрих хвилин - не мав що їсти, але перемогла вперта вдача і втручання професора Берлінської академії мистецтв Альфреда Фоке, який добився від міністерства стипендії для Григорія. Він навчався на відділі «Бавплястік» («Будівельна пластика»), а одночасно «підробляв», виконуючи різні замовлення. Так, у 1940 р. він виконав посмертну маску президента ЗУНР Є. Петрушевича, а для гетьмана П. Скоропадського - його бюст.

У Берліні Григорій Крук зрозумів своє покликання як скульптор, познайомився із цікавими людьми із різних сфер громадського і мистецького світу, а одночасно відчув перші прояви жаху від фашизму. Тут він брав участь у колективній виставці, створив проект пам'ятника Українській Матері, присвятивши його всім матерям, діти яких загинули у підвалах НКВС у Львові. У 1946 році він навчався в університеті ЮНРРА у Мюнхені, а у 1949-1955 роках за сприянням єпископа УГКЦ І. Бучка навчався в Італії.

Справжнє визнання прийшло до Григорія Крука після виставки у паризькій галереї Сімона Бадіні в 1954 р. У Передмові до каталогу виставки директор музею сучасного мистецтва у Парижі Жан Кассон писав:

Його твори мають вартість звучністю своєї правди, своєю сильною волелюбністю, хвилюючим почуттям селянської простоти. Усе це викликає непереборну нашу симпатію, як народна пісня, що народилася із сонця і землі.

З 1955 року Григорій Крук працював у Мюнхені, де й помер 5 грудня 1988 року. Похований в українській частині цвинтаря Вальдфрідгоф. Могилою опікується Товариство Приятелів Українського Вільного Університету.

Протягом 32 років творчої праці митець створив 350 скульптур, що зберігаються у найбільш престижних музеях світу - у Луврі в Парижі, Британському музеї  у Лондоні, у Римі, Нью-Йорку, Філадельфії, Торонто тощо. Його у своїх королівських апартаментах вітала королева Англії Єлизавета ІІ, надавши їх для його персональної виставки. Він створив цілу галерею скульптурних портретів відомих діячів української історії і культури - дочки князя Ярослава Мудрого, королеви Франції Анни, Володимира Великого, Т. Шевченка, І. Мазепи, В. Стефаника, Й. Сліпого тощо, а за портрет папи римського Павла VI був відзначений срібною папською медаллю.

Окрему групу скульптур Григорія Крука відомий художник Святослав Гординський назвав «селянським комплексом», бо в них відбиті окремі постаті прикарпатських селян.

Є в крукових різьбах якась особлива важкість, суцільність, повність, форми його брил якісь суворі й гудзуваті, є в них саме той комплекс, що притаманний людям, зв'язаним безпосередньо з природою, з землею, з працею на ній. Цікаві тут, особливо, селянські постаті, масивні й брилуваті, наче щойно зліплені з глини в перший день створення світу..., - пише С.  Гординський.

Григорій Крук став всесвітньовідомим українським скульптором, якого не знали тільки в Україні. Тільки у 1990 р. громадськість України дізналася про свого славного сина, а у рідному Братишеві завдяки директорові місцевої школи П. Боднарчук був відкритий його музей.

У 1992 р. в Івано-Франківську відбулася міжнародна конференція «Григорій Крук: європейська пластика середини XX століття».