Скандал навколо Булгакова: українці не мають одностайної думки щодо автора «Майстра і Маргарити»

На думку профільного міністра, ані музей, ані пам’ятник автору "Собачого серця" "точно не варто чіпати". Ткаченко назвав ініціативу Спілки письменників щодо закриття музею Булгакова "дивною".

"Чим Спілці письменників завадив музей Булгакова в Києві, я не знаю. Булгаков — киянин. Так, у нього були в деяких його художніх творах, підкреслюю — творах, репліки певних героїв щодо визвольних змагань України на початку ХХ століття. Але я думаю, що музей тут точно не винен. Ні музей, ні пам’ятник. Я думаю, що спілці є чим займатися, ніж вирішувати питання музею Булгакова. Позиція очевидна – точно не варто чіпати", — прокоментував міністр культури України.

Заява Спілки письменників України щодо ініціативи закрити музей Булгакова, а всі музейні експонати передати в архів Національного музею літератури сколихнула українське суспільство. Так, політик і поет Євген Рибчинський у соцмережі Facebook нагадав спввітчизникам, що де-факто не існує ніякого "Дому Булгакова". Він процитував слова іншої літераторки - письменниці Оксани Забужко.

«Нема в Києві «дому Булгакова». І не було ніколи. Меморіальний музей – слава Богу, є, а от «дому» – вибачте, нема. Бо будинки в Києві, якщо хто не в курсі, ще на початку минулого століття маркувались (і на поштових адресах значились!) – за ІМЕНАМИ ВЛАСНИКІВ, і аж ніяк не «понаєхавших» квартирантів. Всяк киянин знає, що Шевченко жив на Козинці у домі Житницького (меморіальний музей біля Майдану), а резиденція американського посла міститься на Покровській у домі Стрельбицького. І тільки «домик Петра I» (київського війта Биковського) і «дом Булгакова» радянська влада рішуче й навідріз позбавила їхніх справжніх імен. Просто, взяла й «отжала» у міста – разом із добрячим шматком його, міста, історії», - процитував Забужко Рибчинський.

Так званий "Будинок Булгакова" був названий так через те, що письменник та його родина прожили в цьому будинку на Андріївському узвозі 13 років. Садибу звели у 1888-1889 роках на замовлення дружини київського купця 2-ї гільдії Віри Литошенки. Автором проєкту став відомий на той час архітектор Микола Горденін.

На початку XX століття власником будинку став купець Захар Мирович, почесний громадянин Києва та представник козацького відомого роду. У його володінні було кілька будинків, розташованих поруч. У цілому нині 4. Основним став саме №13, оцінений в 13,000 рублів. Загалом же комплекс будинків коштував 22,250 царських рублів.

Сам Мирович у цих будинках не жив, а використав їх для здачі в оренду, заробляючи на цьому 2620 рублів на рік. З 1906 по 1922 роки, сім'я професора Київської духовної академії Афанасія Булгакова винаймала тут найдорожчу квартиру із семи кімнат на другому поверсі. Обходилася вона їм 720 рублів за рік оренди.

Вже за глибоких часів СРСР, у 1965 році, перед публікацією роману Булгакова «Майстер і Маргарита», цей будинок знайшов інший відомий письменник, а за першою професією ще й архітектор, Віктор Платонович Некрасов, який назвав Андріївський узвіз найкращою вулицею Києва.

Дізнавшись у жінки у дворі, що колись тут мешкала родина Булгакових, Некрасов, який розповів їй, що Булгаков — відомий письменник, отримав таку відповідь:

"Як? Ведмедик Булгаков - знаменитий письменник? Цей бездарний венеролог - знаменитий російський письменник?" - розсміялася жінка.

Вже пізніше, за спогадами Некрасова, ініціатори створення музею знову знайшли цей будинок, а також чимало матеріалів із життя письменника. Створити музей вдалося у 1989 році, а для відвідувачів експозиція відкрилася 15 травня 1991 року.