«Оскар-2020»: нова сторінка в історії кінопремії. Фото
У неділю, 9 лютого, в Лос-Анджелесі без ведучих "відгриміла" 92 церемонія вручення нагород Американської кіноакадемії. Головний приз, «Оскар» за кращий фільм, вперше отримала картина не англійською мовою південнокорейського режисера Пон Чжун Хо - «Паразити».
Цього року здійснилося немислиме: кращим фільмом за версією Американської академії став південнокорейський фільм. «Паразити» Пон Чжун Хо вже були визнані сенсацією 2019 року, вигравши - вперше в історії для Кореї - «Золоту пальмову гілку» на Каннському фестивалі, і ставши лідером прокату на батьківщині. Сумнівів у перемозі «Паразитів» в міжнародній номінації «Оскара» не було ні у кого. Але уявити, що нікому не відомий Пон Чжун Хо в сценарній категорії здолає Ноа Баумбака і Квентіна Тарантіно, а в режисерській - Мартіна Скорсезе і Сема Мендеса, реально було неможливо. Такого за всю історію не траплялося ніколи.
Можна згадати рік, коли конкурентів здолав французький фільм «Артист» Мішеля Хазанавічуса, але зроблений він був все-одно англійською, а його темою був Голлівуд. Америка любить, коли її кінематограф прославляють режисери-іноземці, згадайте, наприклад, «Бердмен» мексиканця Алехандро Гонсалеса Іньярріту.
«Паразити» то зовсім інша справа. Це дійсно корейський фільм - причому знятий Пон Чжун Хо після вже двох невдалих спроб завоювати США міжнародними проектами, фільмами «Крізь сніг» і «Окча».
Формально задля «Паразитів» ніяких правил міняти не довелося. За законами «Оскара» на статуетки може претендувати будь-який фільм, який побував в американському прокаті в певний період. Просто досі здавалося, що ці премії створені спеціально заради прославлення виключно голлівудського кінематографа, а їх головна мета - довести всім: немає і не може бути в світі кіно сильнішого. І світ погоджувався - за авторитетністю жодна кінопремія навіть близько не дотягує до «Оскара». Але цього разу найбільше статуеток зібрав саме південнокорейський фільм «Паразити» режисера Пон Чжун Хо, чим ознаменував прихід нової епохи у світовий кінематограф.
Таке враження, ніби академіки відкрили скриньку Пандори. Пон Чжун Хо піднявся на сцену вдруге - за статуеткою в категорії «Кращий оригінальний сценарій», потім раптом виявився кращим режисером. Нарешті, з'ясувалося, що «Паразити» - перший фільм в історії, визнаний кращим і в міжнародній номінації, і в загальному заліку. Схоже, розгублені були всі, а більше за інших - знімальна група корейців, вони висипали на сцену і не відразу знайшли в своїх рядах спікера, який би володів англійською.
Реально важко пояснити те, що сталося? Цілком ймовірно, що конкуренція серед американських картин була занадто вже сильною, і більшості кінокритиків здалося розумним парадоксальне, але компромісне рішення - вибрати фільм «зі сторони», самий універсальний з претендентів на головний приз. Універсальність же «Паразитів» полягає в тому, що корейці експлуатують ту ж тему соціальної несправедливості і безсилого протесту, що й інші учасники гонки - «Ірландець» Мартіна Скорсезе і «Джокер» Тодда Філліпса, - проте роблять це елегантніше, іронічніше і наочніше, обходячись без жанрових фільтрів і перенесення дії в минуле.
Факт залишається фактом, американці у 2020 році не лише визнали існування іншого кінематографа, а й погодилися з його перевагою, віддали йому пальму першості. І після визнання цього факту вже не цікаво розбирати святкові костюми на червоній доріжці або подячні промови. Все меркне перед фактом чужого Голлівуду тріумфа.
Проте для протоколу перерахуємо найголовніше. Основні фільми-учасники отримали по кілька премій: дві для «Одного разу в ... Голлівуді», «Ford проти Ferrari» і «Джокера», три для «1917». Чотири акторські статуетки дісталися саме тим, кому їх і готували буквально все: Хоакину Феніксу і Рене Зеллвегер в головних номінаціях, Бреду Пітту і Лорі Дерн - за ролі другого плану. «Кролик Джоджо» нагороджений за кращий адаптований сценарій, «Маленькі жінки» - за костюми. Кращим повнометражним мультфільмом визнали «Історію іграшок - 4». Мартін Скорсезе залишився без нагород, зате з ініціативи Пон Чжун Хо його нагородили стоячою овацією.
Сюрпризів серед акторських нагород не було - за головні ролі статуетки отримали Хоакін Фенікс і Рене Зелльвегер, за ролі другого плану - Бред Пітт і Лора Дерн. Кращим режисером став все той же Пон Чжун Хо, який отримав приз ще й за кращий оригінальний сценарій. Тайка Вайтіті нагороджений «Оскаром» за кращий адаптований сценарій.
У музичних номінаціях перемогли Елтон Джон і Берні Топін за «Рокетмена» і Хільдур Гуднадоттір за «Джокера» - за неї особливо приємно: ісландська віолончелістка стала такою ж тріумфатором сезону, ніж Пон Чжун Хо.
Взагалі музична частина церемонії була куди сильніше, ніж безладне і безладне ведення: барвисте відкриття забезпечила Жанель Моне, прекрасно виступив Емінем, зворушливо прозвучав хор співачок з різних країн, дублювали Ельзу в «Холодному серце - 2» - за Росію співала Ганна Бутурліна. Підкачала хіба що Біллі Айлиш, чий виступ залишили під кінець. На пару з братом Фіннеас О'Коннелл під перерахування пішли з життя кінематографістів вона чомусь виконала битловскую «Yesterday», що прозвучала ніяково і разом з тим банально. Але зал все одно розплакався, читаючи прізвища померлих - знову ж таки не тільки американців: у списку опинилися і Аньєс Варда, і Анна Каріна. Хоча по-справжньому ураганні оплески викликало лише ім'я Кірка Дугласа, який завершував цей список.
