[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/images\/8-48452299.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":"https:\/\/ukrrain.com\/blogi\/tetyana_danilenko.html"}]

Росія не контролює ключові міста Луганщини: спростовуємо кремлівські фейки.

Росія не контролює ключові міста Луганщини: спростовуємо кремлівські фейки.

Останнім часом кремлівська пропаганда активно поширює переможні реляції щодо ситуації на російсько-українському фронті. За твердженням окупантів, вони начебто контролюють майже всю лівобережну Україну. Та чи відповідають дійсності такі заяви? 

Спростую кремлівські фейки щодо стану ситуації на російсько-українському фронті по різних напрямках.

 На східному напрямку ворог перегруповується з метою вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей та планує поновити наступ на Слов’янськ.

Луганська область і російські фейки.

Останніми тижнями і буквально останніми днями російське військове командування заявляє про те, що наразі вони контролюють 93% Луганської області. Ця інформація не відповідає дійсності. Українські захисники мужньо обороняють свою землю й усі ключові міста Луганщини. А це – Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне, Попасна. Золоте і Кремінна перебувають під контролем ЗСУ.

Намагання незаконних збройних формувань 2-го армійського корпусу так званої «ЛНР» і російських окупаційних військ узяти під свій контроль Попасну й Рубіжне розбивається об рішучість українського війська.

Наразі передовим загонам російських окупантів вдалося просунутись лише на декілька кварталів житлових забудов у місті Рубіжному.  За інформацією з місця подій, станом на ранок 28 березня ЗСУ витіснили окупантів з одного з районів міста. Точаться запеклі вуличні бої. 

Причому, судячи з радіоперехоплень, кількість втрат серед особового складу 2-го армійського корпусу й російських окупантів – просто вражаюча. Самі окупанти називають цифру приблизно до батальйону.

Окупанти намагаються закріпитись в північно-західній частині міста. Ворог зазнав втрат, успіху не має.

Що стосується Попасної. Наразі місто перебуває на межі гуманітарної катастрофи. Воно фактично руйнується, стирається з лиця землі збройною артилерією, системами реактивного залпового вогню «Град». Але менше з тим, українські міста не коряться загарбникам, і над ними гордо майорять синьо-жовті прапори.

Маріупольський напрямок.

Попри гучні заяви російської пропагандистської машини про те, що росіяни повністю контролюють азовське портове місто, це не відповідає дійсності. Окупанти захопили лише частину міста. Зокрема, йдеться про Лівобережний район, 16-й і 23-й мікрорайони.

Рашисти продовжують просування до центру міста та вогневе ураження позицій наших військ.

Інша частина міста контролюється ЗСУ і зокрема полком «Азов». Наразі отримана інформація про те, «Азову» вдалося вчергове знищити колону окупантів. Це декілька одиниць бронетехніки й близько 50 людей з особового складу ворога. При чому, як зазначає сам командир «Азову», кількість втрат живої сили окупанта ніхто в росії вже не рахує. Їх просто кидають у бій як гарматне м’ясо. 

В районі Нью-Йорка Донецької області ворог двічі здійснював спроби штурмових дій. Успіху не мав, відступив, продовжує артилерійські обстріли позицій українських захисників.

Харківська область.

Напевне, всі вже чули, як росіяни з апломбом заявили, що зайняли одне з ключових міст Харківщини – Ізюм. Чому воно дійсно є ключовим? Бо йдеться про те, що у разі флангового охоплення цього міста окупаційні війська фактично матимуть змогу вийти в тил українського угрупування, яке зосереджене на сході України. Тобто про вихід на місто Слов’янськ.

Але , попри бурхливі оплески з боку пропагандистів нібито перемозі «другої армії світу», реальна ситуація виявляється геть іншою. В Харківській області ЗСУ перейшли у контрнаступ і звільнили два українських міста поблизу обласного центру. 

У напрямку на Харків наступальних дій ворог не проводив, продовжує блокувати місто та завдавати вогневих ударів по цивільній інфраструктурі. Проводить заходи логістичного забезпечення військ.

Що стосується самого Ізюму. Наразі там точаться запеклі бої. Російській окупаційній машині не вдається встановити повний контроль над цим містом.

У районі Ізюма противник діє силами окремих підрозділів зі складу 20-ї загальновійськової і 1-ї танкової армій та балтійського флоту. Здійснює перегрупування, поповнення боєприпасів з метою подальшого поновлення наступу на Слов’янськ.

Сумська область.

На цьому напрямку ситуація – досить показова. Після того як Сили оборони України відновили контроль над Тростянцем, російські окупанти намагаються здійснити перегрупування в районі Сум.

Російські окупанти, переконавшись, що не можуть узяти Суми почали відведення своїх військ. Себто йдеться про те, що їм не вистачає особового складу для проведення військових операцій на інших відтінках фронту. І їх перекидають на схід.

Бо окупантам конче необхідно передусім вийти на адміністративні кордони Луганської і Донецької областей. Аби потім тиснути на дипломатичному фронті на Україну, вимагаючи визнання так званих «ЛНР» і «ДНР» у кордонах адміністративних меж цих двох регіонів.

Миколаївська область.

На цьому напрямку у нас загалом усе позитивно. Фактично росіян вдалося відкинути до адміністративних кордонів із Херсонською областю. І вже мемом стала Чорнобаївка. Там вже вкотре нанесений удар по місцях зосередження військової техніки окупантів. Більше того, знищено чергового російського генерал-лейтенанта Рязанцева.

Як на мене, кількість ударів граблями по лобові російському окупанту просто вражає. Погодьтеся, понад 10 успішних атак! І кількість втрат росіян на цьому напрямку просто зашкалює.

Київ та Київська область.

На окремих напрямках і ділянках фронту нам вдалося посунути окупантів на відстань від 30 до 70 км. Фактично знято напругу щодо можливого оточення й захоплення Києва. Це – важливий індикатор.

У районах Лук'янівки та Рудницького росіяни зазнали втрат і відійшли.

Хочу завершити цей матеріал словами відомого українського поета Муратова, який ще в 1951 році сказав: 

«Наше горе – це наше горе. 

Наше море – це наше море. 

Заберіть своє кляте щастя 

Та залиште нам наше горе». 

Так от, жодна нога окупанта не стане і не буде панувати на святій українській землі!

Віримо нашим захисникам, слухаємо перевірені новини. І головне – перемога за нами.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Iншi дописи автора
«Живими вони росії непотрібні»: смертність зеків з ПВК «Вагнер» сягає 90%
Часткова мобілізація в рф не змінить хід війни: ЗСУ мають технологічну і логістичну перевагу
У рф бояться деокупації Криму: будують фортифікації на перешийку
Ув'язнені, психічнохворі та «гастарбайтери» з КНДР: ким у рф намагаються підсилити армію