Російська агресія змушує Німеччину палити мости у відносинах з Москвою

Самокопання та покаяння у минулих гріхах – це у німців майже національний вид спорту. Але хвиля визнання своїх помилок, що піднялася в Німеччині після нападу росії на Україну, примітна навіть за мірками цієї країни, пише ВВС.

Після 24 лютого з публічними зізнаннями в тому, що вони помилялися у путіні, виступило багато німецьких політиків. Навіть президент країни Франк-Вальтер Штайнмайєр вибачився перед співгромадянами, сказавши, що ідея гарантувати добрі стосунки з росією через бізнес та торгівлю енергоносіями була помилкою.

"Гірко усвідомлювати, що ми протягом 30 років наголошували на діалогі та співпраці з росією, а тепер змушені визнати, що це не спрацювало, - каже прессекретар із зовнішньої політики в партії Штайнмайєра, СДПН, Нільс Шмід. - Це означає, що ми вступили в нову еру у сфері безпеки у Європі”.

Цю нову еру канцлер Олаф Шольц, також представник Соціал-демократичної партії, назвав "Zeitenwende" - "історичний поворот", "поворотний момент". Він вимовив це слово в епохальній промові перед бундестагом через кілька днів після російського вторгнення в Україну.

Цей поворот для Німеччини означає відмову від заборони на постачання зброї Україні, різке збільшення військових асигнувань та згортання імпорту російських енергоносіїв. Для початку Німеччина закрила побудований газопровід "Північний потік-2", який так і не запрацював.

До російського вторгнення більшість вважала, що об'єднання Німеччини відбулося завдяки діалогу, який вів із Москвою тодішній канцлер від СДПН Віллі Брандт. Але тепер акценти в дискусії зміщуються: деякі нагадують, що позиція Брандта була підкріплена потужними засобами стримування, зокрема, асигнуваннями на армію ФРН у розмірі 3% від ВВП.

У відчутті німцями історичної вини теж з'являються нюанси. До російського вторгнення німецька влада пояснювала своє небажання постачати зброю Україні, зокрема й провиною Німеччини перед росією за злочини нацистів.

"За путіна росія у відносинах з Німеччиною намагалася монополізувати пам'ять про Другу світову війну", - нагадує Нільс Шмід. - "Через це деякі німці забували про страждання, які нацисти та війна принесли українцям. Тепер вони починають про це згадувати".

Зміни в риториці німців очевидні - але тепер їм ставлять питання, коли за словами будуть справи. Президент України Володимир Зеленський постійно дає зрозуміти, що слів йому та його країні недостатньо: він закликає запровадити повне ембарго на російські нафту та газ, називаючи зароблені на них гроші "кривавими", а тиждень тому відмовився прийняти президента Штайнмаєра, який хотів приїхати до Києва разом з президентами країн Балтії та Польщі.

Берлін запевняє, що тепер готовий віддати Україні будь-яку зброю, яку вона забажає і яка є у Німеччині. Але преса пише, що бюрократія у деяких міністерствах гальмує процес. У цьому питанні урядову коаліцію підганяє міністр закордонних справ Анналена Бербок. Вона закликає дати Україні важке озброєння, включаючи танки та літаки.

Український Дощ писав раніше, що у Німеччині порушили понад 140 справ щодо підтримки російського вторгнення в Україну.