Психологи пояснили, що ранить дитину сильніше: фізичне покарання чи гра у мовчанку

Жодна дитина не народжується з метою заподіяти комусь шкоду, особливо своїй родині, яку любить. Зазвичай проступок - експеримент або виплеск емоцій. На думку психологів, якщо дитина зробила щось неправильне одноразово, то бойкот ніяк не сприятиме тому, щоб не повторювати помилок.

Навіть якщо після періоду мовчання батьки відновлюють спілкування, дитина, будучи надміру збудженою цією ситуацією, мову сприйматиме складно. Якщо ж проступок повторюється багаторазово, то це вірна ознака того, що в сім'ї відбувається  щось не те.

Дитина - флюгер, варто замислитися, що ж змінилося у сімейних відносинах взагалі. З дитиною не розмовляють для того, аби показати своє невдоволення, часом глибоку образу, або ж вказати їй на провину.

Багатьом знайома фраза "Нехай подумає над своєю поведінкою". Дитина думає. Багаторазово докоряючи собі, що зробила чи сказала те, чого уже не повернути, та набуваючи страху помилятися у майбутньому. Або  ж кипить від злості, адже не вважає покарання справедливим, а слухати його не хочуть. А ще у цей період засвоює ряд життєвих уроків, які залишаться у її підсвідомості на довгі роки.

Фахівці застерігають, що у такі моменти до дітей приходить усвідомлення того, що в її житті надійної батьківської фігури не існує. Добрі та люблячі мама чи тато раптово можуть стати холодним та відчуженим й просто "покинути" у будь-яку мить. Батьківський образ також може в подальшому сприйматися слабким і ненадійним. Дитина вважатиме, що коли трапиться реальна біда, батьки на допомогу не прийдуть.

Це для дитини така ж біль, як і від удару. Отже, в житті треба завжди бути хорошим, інакше покинуть, адже тільки таким його готові приймати. Не потрібно бути собою, потрібно бути хорошим для інших. Це потужний внутрішній конфлікт: хочеться бути собою, але небезпечно. Складно передбачити, до чого цей конфлікт може призвести.

Така дитина у майбітньому має великі шанси стати постійним пацієнтом психолога. Психологи розповідають, що здебільшого на прийоми приходять люди, яким не вдається з'єднати образ себе і образи важливих для них людей. Кожна людина для них ніби розколена навпіл і кожної хвилини вони можуть її сприймати по-різному: або дуже хорошим, або дуже поганим, без жодних компромісів.Також такі люди мають проблеми з вираженням емоцій і побудовою відносин: вони хочуть і в той же час не хочуть бути близько. Будь-яке слово, сказане поблизу, сприймається у негативному світлі і неодмінно на свою адресу. Дитина, яку карають мовчанкою, буде багаторазово будувати і руйнувати відносини, плутатися в собі і дуже багато страждати.

Діти по-різному реагують на те, що з ними не розмовляють. Хтось одразу ж прийде з вибаченнями хтось таїтиме глибоку образу. Хтось може забути про це, а хтось отримає фобії на все подальше життя. 

Фахівці радять пам'ятати одне: аби донести важливість проступку до дитини, з нею потрібно говорити.

Важливо залишатися з дитиною тоді, коли вона не має рації, ігнорування чи застосування фізичної сили перетворює вас на чужинця й позбавляє дитиниу впевненості. Така реакція батьків змушує приховувати емоції і вчинки, примушують здаватися хорошим навіть тоді, коли є гостра необхідність поділитися поганим. 

Дитина вчиться, дивлячись на вас, тож підтримуйте її у різних ситуаціях і будьте поруч, коли вона помиляється. Інакше як вона стане собою, якщо не дозволятиме пробувати та помилятися? Якщо ж помилилися ви й зірвалися на крик або образили дитину, умійте визнати свої помилки. Ваш приклад навчить більшого, аніж гра у мовчанку.