Першому президенту України Леоніду Кравчуку сьогодні - 87

Життя і політична кар'єра сьогоднішнього іменинника це шлях, усіяний успіхом, змінами, зрадами і компромісами. Леонід Макарович Кравчук - постать неоднозначна і тим цікавіша для історії, яку, як відомо, пишуть переможці. Хоча хто тільки не писав нашої української історії.

Леонід Макарович народився 10 січня 1934 року в селі Великий Житин Волинського воєводства в родині звичайного селянина. Макар Кравчук у 1930-ті роки служив у польській кавалерії, а пізніше разом з Юхимією Мельничук, мамою іменинника, працював у польських осадників. Під час Другої світової батько загинув на фронті і був похований у братській могилі у Білорусі.

Виховувався Леонід Макарович вітчимом і матір'ю, яка померла у 1980-му від інсульту в рідному селі Житин, і там же була похована.

У Рівненському кооперативному економіко-правовому технікумі Кравчук спочатку здобував освіту за спеціальністю «Бухгалтерський облік», а годом закінчив і Київський державний університет, отримавши спеціальність викладача суспільних наук. Пізніше, у 1970 році він ще й закінчив Академію суспільних наук при ЦК КПРС.

Свою партійну комуністичну кар'єру починав як завідувач сектору перепідготовки кадрів відділу організаційно-партійної роботи ЦК КПУ, працюючи інспектором і помічником секретаря ЦК. Перед розпадом СРСР працював завідувачем ідеологічного відділу ЦК КПУ.

У 1989-му відстоював ухвалення постанови Політбюро ЦК КПУ про заборону Народного руху України, але на щастя зазнав невдачі.

У 1990–1991 Леоніда Макаровича було обрано Головою Верховної Ради України.

На перших президентських виборах в Україні у серпні 1991-го Кравчук балотувався на посаду президента, залишивши лави КПУ, як безпартійний і переміг свого опонента від демократичних сил В'ячеслава Чорновола, який зібрав тоді 23,27 % голосів.

Всупереч ратифікованому Верховною Радою України 18 листопада 1993 Лісабонському протоколу (СНО-1), яким передбачалося поступове скорочення стратегічних ядерних озброєнь, розташованих на теренах України, самочинно прийняв рішення підписати «Тристоронню заяву» президентів України, США та Росії щодо негайного вивезення всієї української ядерної зброї до Росії.

Був народним депутатом України перших чотирьох скликань.

У листопаді 2004-го Кравчука було позбавлено звання почесного доктора (Doctor honoris causa) Києво-Могилянської академії за «негромадянську позицію під час Помаранчевої революції».

На честь Леоніда Макаровича було названо тачкау-кравчучку.

У липні 2020 року на громадських засадах став головою української делегації у Тристоронній контактній групі по врегулюванню російсько-українського конфлікту на Донбасі.

Нагороджений почесним званням Герой України.