Останній вирок повстанцю УПА Валентина Шевченко підписала 1989 року

Так звана радянська влада фактично до самого свого скону розстрілювала українців за участь у національно-визвольній боротьбі. Останній такий розстріл відбувся 12 липня 1989 року, коли стратили бійця УПА Івана Гончарука.

У лютому 2020 року народні депутати Верховної Ради хвилиною мовчання вшанували Валентину Шевченко – відому радянську діячку, «єдину жінку, яка коли-небудь очолювала президію Верховної Ради УРСР».

Держава Україна забезпечила Шевченко лікування в клініці «Феофанія», адже 84-річна Валентина Семенівна серйозно хворіла.

Вшанування Валентини Шевченко ініціювала депутатка від промосковської партії ОПЗЖ Наталія Королевська. Проте під час ритуалу частина народних депутатів не підвелася, серед яких – ексочільник Українського інституту нацпам'яті Володимир В'ятрович.

Згодом він пояснив свою позицію тим, що Валентина Шевченко була «інструментом знищення української культури радянською владою». Зокрема, саме вона відповідала за смертельний першотравневий парад дітей 1986 року після вибуху на Чорнобильській АЕС.

До обов’язків голови Верховної Ради УРСР Валентини Шевченко також входило підписування смертних вироків патріотам самостійної України. Так, у мережі спливла постанова від 1988 року про відхилене клопотання у помилуванні засудженому до смертної кари бійцю УПА Івану Гончаруку. На цьому документі стоїть підпис Валентини Шевченко.

Іван Гончарук родом з Волині. До українських повстанців долучився в липні 1944 року, коли хлопцеві виповнилося 19 літ. Пройшов двотижневий вишкіл УПА та отримав псевдо «Лісовий». Брав участь у боях з військами НКВС.

Івана схопили зі зброєю в руках у грудні 1945 року. Засудили до смерті. Однак воєнна колегія Верховного суду УРСР замінила розстріл на 20 років каторжних робіт та 5 років позбавлення громадянських прав. Покарання відбував у таборах Колими.

Після смерті Сталіна справу Гончарука переглянули й 1956 року звільнили. Позаяк повернутися додому Іван не мав права, він оселився в Магаданській області. Рідне село відвідував раз на три роки, згідно з дозволом.

1975 року Гончарук з дружиною переїхав на Харківщину. Проте 1987 КДБ знову заарештувало Івана. Головне обвинувачення: «…перейшов на сторону ворога, добровільно вступивши в банду УПА ОУН».

Відкритий судовий процес над Гончаруком приурочили до 60-річчя «Великого Жовтня» – він тривав з 12 до 16 жовтня 1987 року.

19 квітня 1988 року постанову Президії Верховної Ради Української РСР із текстом «Відхилити клопотання про помилування І. Гончарука» підписала голова ВР Валентина Шевченко.

29 червня 1989 року влада арештували майно та грошові вклади сім'ї Гончаруків. Захисника самостійної України розстріляли 12 липня 1989 року в Києві. Місце поховання досі невідоме.

За два роки Україна вийшла зі складу СРСР і стала незалежною державою.