«Народіть і віддайте нам. Але не вбивайте», - єпископ Станіслав Широкорадюк

"Я заклав сім будинків для сиріт. Я починав перший будиночок в Києві на Бортничах. Ми купили будівлю, хоч ще нам тоді не дозволяли забирати дітей. Ми брали довіреність від людей, які нам дозволяють дитину взяти. А потім Ющенко дав нам свободу. І ці будинки пішли далі. Коли ми заклали цей будиночок, знаєте, де ми брали дітей? До нас зверталися люди, мовляв, візьміть, бо там сирота залишилася. А було, що просто на вулиці. Наприклад, міліціонер когось знайшов, то ми казали: "Поки ти встановиш, хто це, хай поживе в нас", - розповів єпископ.

Пізніше у Харкові виник ще один напрямок.

"Там було дуже багато переселенців. Було багато самотніх жінок, дівчат, які приїхали зі сходу країни, були вагітні. Сестри-монахині їх до себе забирали, приймали пологи. Але так не могло тривати вічно. Ми заклали один будинок для самотніх матерів. Набрали вісім осіб. Мали закладати другий будиночок, бо було вже дванадцятеро дітей. Ми співпрацюємо з соціальними службами. Вони почали нам самі посилати таких. Раніше бачать вагітну і їй пропонують одне - аборт. А ми пропонуємо: будь ласка, приходь - живи. Зробили такі три будинки."

Перший рік такий особливий, коли вона має родити. Її там сестри обслуговують, вчать, як готувати їсти, як доглядати дитину. Другий рік вона переходить в другий будинок, де має вже свою кімнату. На кожному поверсі має свою кухню, пральню і т. д. Але вона живе вже самостійно з дитиною. Внизу зробили дитячий садочок, де дитину можна залишити і піти на роботу чи на навчання. Деякі з наших мам ще школу не закінчили – діти з дітьми. Нещодавно одна коледж закінчила. Дитина її в садку. Потім переходить в третій будиночок, має маленьку квартиру.

"Сестри з ними постійно, помагають. Через три роки вона може піти в самостійне життя. Коли я їхав з Харкова, в будинках було 25 жінок і 35 дітей",- зазначив Широкорадюк.

"На цей будинок приїхав подивитися один бізнесмен з Києва, який каже: "Слухайте, я не знав, що Католицька церква щось таке робить. У мене в Василькові є будинок, великий, майже закінчений. Я вам можу його продати за дуже символічну ціну. Тільки на такий проєкт". Ну і ми почали з ним говорити. Я написав своїм німецьким спонсорам, які мені помагали. Вони погодилися, якщо я візьму на себе відповідальність", - додав Станіслав Широкорадюк.

"Ми пропонуємо альтернативу. І якщо мені хтось скаже, що я не хочу, не маю можливості родити, то я кажу: "Дівчата, якщо маєте труднощі, прийдіть і скажіть. Я допоможу. Або народіть і віддайте нам. Але не вбивайте дитину", - підсумував єпископ.