[]

Національний одяг українців: історія, традиції, символіка

Національний одяг українців: історія, традиції, символіка

В українському народному костюмі втілилася історична доля народу, його культура і традиції. Національний одяг зберігає в собі особливості різних культурних епох, тому він є одним з найважливіших історичних джерел вивчення культурних особливостей українського народу.

Археологічні розкопки свідчать, що український народний костюм з'явився ще в часи Київської Русі. Вже тоді чітко виявлялися регіональні відмінності в одязі. Це, перш за все стосувалося прикрас і орнаментів на сорочках. Аж до кінця XIX століття український костюм зберігав явні регіональні відмінності, і лише на початку XX століття вони злегка розмилися.

Про красу та самобутність українського одягу дуже точно сказав Ілля Рєпін, порівнявши українок з парижанками:

“Тільки малоросіянки та парижанки вміють одягатися зі смаком! Ви не повірите, як чарівно одягаються дівчата, парубки теж спритно: ... це дійсно народний, зручний і граціозний костюм. А які дукати, моністи, головні убори, квіти! А які обличчя! А яка мова! Просто краса, краса і краса!”

Чоловічий костюм

Традиційний чоловічий одяг українців дуже схожий з російським і білоруським - конопляна або льняна сорочка і вовняні штани. Сорочка часто використовувалася як верхній одяг. Головною відмінністю української сорочки є наявність пазушки - невеликого розрізу спереду з вишитими візерунками. Вишивали на пазушці чорними і червоними нитками. Ще однією відмінною особливістю української чоловічої сорочки від російської та білоруської є те, що чоловіки заправляли її в штани, а не носили поверх них.

Чоловічі вишиванки могли бути з низьким стоячим або широким відкладним коміром. Застібалася така сорочка на ґудзики або шворки.

Штани, або шаровари, закріплювалися на тілі за допомогою поясу або шнурка. Українські чоловічі штани були дуже широкими, особливо у козаків. Між штанинами вшивали матню з прямокутних клаптів. Шили такі шаровари переважно з сукна - вовняної тканини, покритої воском.

На Закарпатті прикрашали вишивкою нижній край штанин зсередини, а потім відвертали його наверх. Для вишивки використовували переважно жовті й зелені нитки, які найбільш яскраво виглядали на червоному тлі.

Жіночий костюм

Український жіночий костюм має безліч варіантів залежно від регіональних особливостей. Вони проявилися в крої, вишивці, декорі, колірних особливостях і прикрасах. Класичним жіночим традиційним костюмом вважається одяг Середньої Наддніпрянщини. Водночас, архаїчні елементи найбільш збережені в костюмах Полісся. Жіночий одяг південних областей втілив у собі традиційні особливості різних регіонів. Що стосується жіночого одягу на Поділлі, то в ньому чітко простежується вплив молдавських традицій. Північно-західні регіони почерпнули багато елементів від національного польського костюму.

Однак, незважаючи на незначні запозичення елементів одягу від інших слов'янських народностей, в цілому жіночий традиційний костюм характеризується виразною етнічністю і оригінальними елементами, які не можна зустріти ні в одному іншому національному костюмі.

Основою костюма є жіноча вишиванка, яка була трохи довша, ніж чоловіча і складалася з двох частин. Нижня частина шилася з більш щільної і грубої тканини. Поверх сорочки одягали запаску або плахту. Плахта являла собою полотно до 4 метрів у довжину, яке пряли з фарбованої вовни. Його розрізали на три рівні частини, а потім дві частини пришивали до третьої таким чином, щоб середина нижньої знаходилася навпроти розрізу бічних частин. Плахту обмотували навколо талії, прив'язуючи зверху поясом. Вишивка на плахті була досить стриманою і невибагливою. Поверх плахти спереду одягали запаску, певну подобу сучасного фартуха.

Велике значення в українському жіночому костюмі відводилося прикрасам. Так, поверх вишиванки одягали намисто або буси. Кількість і розмір намистин безпосередньо говорили про фінансове становище родини.

Святковий жіночий костюм відрізнявся від повсякденного якістю тканини, розмаїттям кольорів і візерунків. У святкові дні дівчата одягали на голову вінок, а на шию якомога більше різнокольорових прикрас.

Традиції в костюмах різнились по регіонах України:

Полтавська область. Кінець XIX - початок XX в.

Полтавська область. Київська область. Кінець XIX - початок XX в.

Східне Закарпаття. Кінець XIX - початок XX .

Львівська область. Кінець XIX - початок XX в.

Західне Закарпаття. Кінець XIX - початок XX в.

Поділля. Кінець XIX - початок XX в.

Волинська область. Кінець XIX - початок XX в.

Чернігівська область Кінець XIX - початок XX в.

Київська область. Кінець XIX - початок XX в.

Буковина. Кінець XIX - початок XX в.

Традиційний український одяг часто використовується в театрі. Вистава "Наталка Полтавка", театр ім. Івана Франка

Українські сорочки

Чоловічі

У горців, бойків та лемків сорочки були з двох частин, кожна з яких надягала окремо. Зустрічалися і цільні сорочки, власне вони і були для жінок в якості ошатних і святкових. Виходячи з крою, сорочки були тунікоподібні, польські, а також на кокетці.

Сорочки могли шитися з воротами, а також без них. Такі типи сорочок вважалися більш давніми. Їх коміри зазвичай збиралися в дрібні зборки, а часом обшивалися зверху. Сорочки з комірами називалися польськими. Територією України була проведена так звана умовна межа між двома видами сорочок. Так, в східних районах вони були без комірів, а в західних - з комірами, частіше - виложистими.

Жіночі

Відмінною особливістю українських жіночих сорочок була прикрашання подолу, облямівки сорочок вишивкою, що виднілася з-під верхнього одягу. Крім того, прикраси були і на рукавах сорочок, особливо там, де рукав з'єднувався з плечем. У широких рукавів сорочок закінчення були у вигляді манжет на зап'ястях.

Українці користувались трьома різновидами такого одягу:

  • Повсякденні без малюнків - запаски;
  • Дерги - це три зшиті довгі полотнища, що утворюють собою смугу триметрової тканини в ширину і до трьох чвертей в довжину. Вони охоплювали корпуси жінок ззаду і підв'язувалися поясом. Так як дерги вважалися повсякденним одягом, їх шили з чорних або нефарбованих тканин, без прикрас.
  • Святкове вбрання з великими клітинами - плахти.

Запаски відрізнялися від смик тим, що у їх верхніх кутів були тасьми, що зав'язуються на талії. Звичайно носилися дві запаски, частіше різних кольорів. Однією прикривалося тіло ззаду, інший, що надівається спереду, користувалися як фартуха. Запаски виробляли з якісних і тонких вовняних і однотонних тканин. Вони були синіми, зеленими, а також червоними.

Плахти як святковий одяг виготовляється з тканин з картатим орнаментом. Вони вишивалися вручну. Відомі вовняні або шовкові плахти. У ранні періоди плахти шилися із золотих і срібних видів парчі.

Для того, щоби доповнити український народний костюм, сучасникам достатньо зазирнути у будь-яку крамничку етнічного одягу: тепер дуже популярні автентичні, притаманні лише нашому народові, прикраси, головні убори, пояси і навіть взуття. Давнім українцям доводилося досить часто виготовляти прикраси власноруч.

Взагалі, жіночий український національний костюм не можливо уявити без аксесуарів. Це одна з основних особливостей саме нашого традиційного одягу. Всі потрібні доповнення до вбрання з давніх часів несли в собі естетичні вподобання українців. Тут планка піднімалася настільки високо, що не кожна костюмна традиція інших народів могла конкурувати з давньоукраїнською.



Обов’язковими для пращурів були пояси і головні убори. Навіть взуття не мало такого поширення та ідейно-смислового навантаження, як названі вище аксесуари. За жіночим головним убором найчастіше визначали як статки родини, її соціальний статус, так і вік власниці. Тут просто-таки величезна за кількістю добірка назв і різновидів, і перелічити основні буде доволі проблематично. Насамперед, це очіпокхустинавіноккептур та багато інших.

Пояс

Одним з обов'язкових атрибутів в одязі українського народу вважався пояс. Згідно східних слов'ян пояса виступали в якості оберегів, він захищали тіло. Талію обмотували трьох-, чотириметровими поясами кілька разів, а кінці, що закінчуються кистями, відпускали нижче колін. У свій час популярними були перські пояси з шовку, а нареченої підперізувалися вишитими рушниками - рушниками.

Для чоловіків пояс вважався ознакою гідності, сили і мужності, а залежно від декору та матеріалу, з якого виготовлено аксесуар, визначали статус і фінансові можливості чоловіка. Але жіноцтво теж полюбляло підперезуватися, при чому дівчата з любов'ю оздоблювали пояси як для себе, так і для чоловіків. Пояс вважався одним з найцінніших подарунків коханому, ніс в собі величезне навантаження і сприймався як оберіг.

На додаток до жіночих костюмів йшли нагрудні прикраси. Матеріалом для них могли служити дорогоцінні камені, скло, намиста, а також монети типу «намиста» або «дукачів».

Прикраси з дорогоцінними каменями українці збирали впродовж поколінь. Металеві ж виготовляли ремісники і купити їх не було проблемою. "Ювеліри" для небагатих використовували численні монети і хрести, нанизуючи їх на один суцільний ланцюг. Для жінок основними прикрасами були сережки, намисто, хрестики, каблучки. Втім, чоловіки теж не цуралися каблучок, хоча для них основними "коштовностями" були зброя і пояс. Часто прикрасам надавали магічної сили, вважали їх здатними захистити від нечисті, стихії, хвороби тощо.

Верхній одяг

З неабиякою відповідальністю наші пращури ставилися до виготовлення верхнього одягу, про що свідчить широкий спектр елементів оздоблення та різноманіття його видів. Тут народна фантазія проявлялася у повній мірі. Залежно від крою, верхній одяг поділяли на прямий і приталений. Згодом додавалися складніші елементи, і таким чином з’явилися абсолютно несхожі між собою зразки вбрання: розширені донизу, халатоподібні, призбирані по боках… Матеріалом для зимового одягу була переважно овеча шкура.

Верхній одяг українців У верхньому одязі українців панувало різноманітність, пов'язане з кроєм і назвами. Історія моди виділяє чотири види такого одягу:

  • Прямоспинного типу плащів, сорочок або халатів. Плащами були чугі, Чугай, Чугані, які були поширені у західників. Чугі ледь накидалися на плечі і не надягали в рукава. Самі рукава часом зашивались внизу. Таким чином, їх використовували в якості кишень або сумок;
  • Форми плащів мант або Гугла у гуцулів походили на великі мішки, відкриті з однієї довгої сторони. Капюшоном було днище мішка, який закріплювався на плечах за допомогою спеціальних шнурків. На початку XX століття манти служили тільки як обрядовий одяг для наречених під час вінчання;
  • До халатообразная одязі ставилися кобеняки, киреї, Сіряки. Носили свити з кобеняками. Стовбоватие свити надягали зверху шуб, і шили з сукна переважно сірих кольорів. Пришиті до них капюшони відлоги, Кобка, Каптур, бородіця, Шанько, богородиці володіли формою мішків з заокругленим днищем і отворами для очей;
  • Широко розповсюдженими крою верхнього одягу в українців були клиноподібні силуети. Так, клини вшивали позаду з боків нижче талії. Гострі кінці клинів доходили до пояса, а підстави виявлялися в районі Подолу. За таким же зразкам шили свити, сіраки, куцінка і гуні;
  • Відрізаний по талії верхній одяг. При цьому нижні частини збиралися в великі складки, або в дрібні зборки, після чого пришивались до верхніх частин. Так шилися свити, кожушанка (шуби), кірсеткі - жіночі жакети без рукавів. В останньому випадку складання робили по всій талії. Такими видами одягу були Чемер, чемерки, чамаркі.

Головні убори українців

Головні убори українських чоловіків були найрізноманітнішими. Це відбивалося в формах, матеріалах і назвах. Популярними формами були конуси, циліндри, а також півколо.

Зустрічалися хутряні, вовняні, а також головні убори з сукна. Наприклад, були високі баранчикові високі баранчикові шапки (кучми), зимові шапки з витягнутими навушниками (ушанці, малахаї), повстяні і солом'яні капелюхи (брилі). В кінці XIX століття почали носити набули широкого поширення картузи з кепками.

У жіночих головних уборах також була присутня велика різноманітність, в тому числі і за їх призначенням. Один з найпопулярніших головних уборів, яким користувалися заміжні жінки, - чотирикутний хустку. Історичний початок він бере від головних покривал - довгих полотен, які зав'язувалися ззаду, випускаючи краю по спині. Подібні головні убори збереглися на заході України.


Головні убори типу кібалок, хомевок, хомля в своїх найпростіших формах мали видом обручів або дуг, звернених назад. На них жінки закручували волосся. Кибалка служили каркасом для верхніх головних уборів.

Дівочі вінки

Спрощеними варіантами головних уборів українок були м'які легкі шапочки (очіпки), які зав'язувалися шнурками, протягнути через підшивки. Шилися чепчики з шматків тонкої тканини різних кольорів з поперечним подрезом на лобі. Підрізи робилися так, щоб над чолом утворювалося щось типу дрібних складок, при цьому матеріал на лобі залишався гладким. Святкові очіпки шилися з парчі золотого або срібного кольорів.

Всесвітньо відомі в усі часи дівочі вінки зі штучних і живих квітів зі стрічками, були вельми популярними в Україні. До таких дівочим головних уборів не висувалося вимоги про закриття голови і коси. До речі, коси були основними зачісками українських дівчат. Дівчата плели волосся в одну-дві коси, обвивали навколо голови і пов'язували строкатими пов'язками, прикрашеними бісером.

Взуття в комплексі українського народного костюма

Взуття здебільшого вважалося такою собі "статусною" розкішшю: багатії носили шкіряні чоботи, а селяни – плетені зі стебел рослин "личаки". Ще існували "постоли", стягнені зі свинячої чи волової шкіри. Заможні жінки носили "сап’янці" з кольорової шкіри. Пізніше чобітки дійшли і до селянок, хоча більш як святковий елемент вбрання. Тобто в жодному разі чобітки не були виключно взуттям. Найчастіше це була найомріяніша дівчиною прикраса.

Символіка українських народних костюмів

У будь-обрядової символіки костюмів відбивалися духовні традиції народу, а також його світогляд і обрядові норми. До таких обрядовим символам ставилися деякі елементи одягу. Це могли бути хустки або рушники в процесі сватання, білі або чорні хустки та ін. Їм відводилася роль захисників людей від темних сил і спосіб залучення благополуччя, здоров'я і любові.

Особливими магічними силами, як було прийнято вважати, володіли предмети, власноруч зроблені до тих чи інших обрядів. Так, наприклад, дівчата обов'язково повинні були шити своїм нареченим вишиванки.

Символічною значимістю володіли і неодмінні дари, наприклад, чоботи, виготовлені зятем для тещі.

Обрядові функції, крім стилю в одязі, виявлялася в якійсь специфічності. Наприклад, в деяких ритуалах одяг носилася навиворіт, що в побуті вважалося як погана прикмета. У деяких обрядах траплялися переодягання в одяг протилежного полу.

Обрядові символи

Обрядові символи нерідко можна виявити в кольоровій гамі нарядів. У весільному вбранні здавна домінували червоні кольори. Тоді як похоронну одяг відрізняли чорні кольори, які були одним із символів печалі в більшості областей кінця XIX, початку - XX століть, замінивши собою білі, а місцями і сині.

Традиційні вишивки українського народу

Одним із предметів гордості в народному мистецтві вважається українська вишивка. Її часто використовували як в народних костюмах, так і в повсякденному житті. Вишивка в українському вбранні відрізнялася багатством і різноманітністю. Нею прикрашалися чоловічі та жіночі сорочки, верхній одяг, а також головні убори.


Орнаменти, композиційні мотиви, забарвлення, традиції передавалися у спадок. В орнаментах переважали геометричні фігури типу ромбів, розеток, зірок, а також рослини. Технологій з вишивання разом з їх різновидами було багато. Найдавніших видів в народній вишивці було також чимало. Однією з варіацій в таких техніках є досить популярна в тогочасній Україні вишивка гладдю. Колірна гамма вишивки українських сорочок ставилися до виконаним в одному кольорі, двоколірним, а також до поліхромним. Перші такі сорочки були характерні для поляків, а також населення Чернігівського і Полтавського регіонів. Двобарвними головним чином користувалися жителі Київського регіону і в Поділля. Поліхромними користувалися українці в Західному Поділлі, а також в Карпатах.

У вишивках північних регіонів України спостерігалося переважання червоного кольору. У центральних регіонах України, крім червоного кольору, можна було зустріти чорні кольори. Південні регіони до цих повсюдно популярним кольорам додавали ще й жовті. У вишивках Поділля нерідко зустрічалися червоно-чорні комбінації. У регіонах, які межували з Бессарабією і Буковиною, можна було зустріти вишивку, збагачену бісером з металевими прикрасами, що зближувало її з молдавськими і южнославянскими.

Українське художнє ткацтво займалося широким розвитком рослинної орнаментики. Причому найулюбленішими мотивами були тканини, прикрашені візерунками, на яких були зображені гіллясті квітки або дерева. Такі мотиви були характерні як в рушниках з домотканого білого матеріалу, так і в килимарстві, яке було широко поширене в багатьох районах України, але найбільше в центральних і східних регіонах.

Але приємно усвідомлювати, що український народний костюм останніми роками відродився в сучасному одязі, став затребуваним і популярним - його активно використувують в колекціях відомі кутюр'є, дизайнерські бренди, а зірки кіно, шоубізу та видатні особистості сьогодення з задоволенням носять одяг з елементами українського національного костюму, бо бути українцем - модно.

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house2.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Археологи знайшли підтвердження існування амазонок
Історія
Археологи знайшли підтвердження існування амазонок
Деякі скелети свідчать про те, що жінки активно користувалися луком і стрілами....
3 березня 1861 року відбулося скасування рабства: цар відмінив кріпацтво
Історія
3 березня 1861 року відбулося скасування рабства: цар відмінив кріпацтво
Кріпацтво було відоме ще з часів Київської Русі, де холопи обробляли князівську чи державну землю і не мали права залишати її собі...
Держархів опублікував особову справу Бандери, яку завела польська поліція під час його першого арешту
Історія
Держархів опублікував особову справу Бандери, яку завела польська поліція під час його першого арешту
Державний архів Івано-Франківської області розпочав публікацію своїх особливо цінних документів на вебсайті у цифровому форматі...
В Бельгії знайшли реліквію зі стародавнього римського міста Помпеї
Історія
В Бельгії знайшли реліквію зі стародавнього римського міста Помпеї
На мармуровій дошці зображені рельєфи, що зображують землетрус, що стався в Помпеях 62 року до нашої ери...
В Амазонії знайшли стародавнє місто, яке змінює уявлення про історію
Історія
В Амазонії знайшли стародавнє місто, яке змінює уявлення про історію
У джунглях Амазонії знайшли величезне стародавнє місто, яке протягом тисяч років ховалося у пишній місцевій рослинності...