На Михайлівській площі у Києві відбудеться святковий концерт до 30-річчя Незалежності

22 серпня о 21:00 на Михайлівській площі у Києві прозвучать  архаїчні колядки і давні духовні наспіви, музика українського бароко, твори класиків і сучасників – від Лисенка і Лятошинського до Скорика, Сильвестрова і ДахиБрахи. 

Платформа “Ковчег “Україна” представить учасників проекту "Ковчег Україна: 10 століть української музики"

Різдвяний “Щедрик” буде виконано у дуже несподіваному прочитанні, концерт Бортнянського зазвучить на бандурах замість клавесинів, втрачені твори Василя Барвінського зіграють так, як їх задумав композитор.    

Серед виконавців – зірки української сцени Джамала, Святослав Вакарчук, Аліна Паш, Юлія Саніна, Уляна Горбачевська, гурти “ДахаБраха”, “Хорея Козацька” і “Курбаси”, Молодіжний симфонічний оркестр України під керівництвом зірки світової класичної сцени Оксани Линів, Національна чоловіча капела “Дударик”, Київський дівочий хор ім. М. Лисенка,  оперні співаки –  сопрано Оксана Нікітюк і тенор Назар Тацишин.

Особливий гість концерту –  85-річна співачка з Полісся Домініка Чекун – хранителька традиції ритуального співу Полісся.

Спеціально до цієї події Сергій Жадан та гурт “ДахаБраха” написали пісню – легенду про Ноя на український лад, яка може стати альтернативним гімном України. 

Ініціаторами і засновниками платформи – Ярина Винницька і Дмитро Осипов, співзасновниці – Наталя Попович та Оксана Сидор, співтворці – Остап Лозинськй і Львівський інститут колекціонерства.

Беруть участь також український поет Сергій Жадан, всесвітньовідомий гурт ДахаБраха, ІТ-компанія EDpro, продакшн-студія Film.ua та багатьох інших.

“З карти України зникають села – зі швидкістю 15-17 на рік. Разом з ними зникає моя “країна мрій”. Країна мрій, де задобрювали морози кутею, кликали весну, шукали цвіт папороті, колядували годинами, а весілля гуляли тижнями. Ця первісна культура не встояла під ударами цивілізації, як колись Римська Імперія не встояла під ударами первісних варварів. Ми перестали співати давніх пісень (ми взагалі перестали співати), і вишиваємо тільки «хрестиком». А мене переслідують напади апокаліптичного страху, що втрачаємо ми щось непомірно більше за старе домоткане полотно, вишите кольоровими нитками, чи три примітивні ноти колискової мантри, якою прикладали до сну наших матерів. Хто тепер пізнає решетилівські килими, кролевецькі рушники, борщівські сорочки, чернігівські ікони, гуцульські трійці? - каже продюсерка проекту Ярина Винницька.

А це цілий український космос, впорядкований нашими дідами-прадідами, засланий тепер у культурну резервацію. Він перетворився на справжній андеґраунд, що ховається у underground підвалах музейних фондів і нашої родової пам’яті. Ексклюзивне мистецтво ручної роботи безпорадно тулиться у порожніх музейних залах і спорожнілих селах.

"Тож ми хочемо, щоб українці перевідкрили для себе власну країну – а це як заглянути у стару скриню зі скарбами. Щоб вони заглянули всередину себе самих, розглянули там все уважно – і закохались у самих себе”, - розповідає ініціаторка та креативна продюсерка проекту Ярина Винницька.