На Лазурному узбережжі відкрився 74-й Каннський фестиваль

Здається, вже мало хто вірив, що Каннський фестиваль нарешті відбудеться. Потрапивши в минулому році на самий початок тотального локдауна, 74-й кіноогляд став п'ятим Каннським фестивалем, скасованим через більш ніж серйозні причини. Докладно про це в матеріалі RFI.

Перший Каннський фестиваль повинен був пройти з 1 по 20 вересня 1939 року, головою журі був сам Луї Люм'єр, але після першої ж фестивальної прем'єри («Собор Паризької Богоматері») стало відомо про напад Німеччини на Польщу і фестиваль згорнули. У 1948-му і 1950-му фестиваль довелося скасовувати через брак коштів, а у 1968-му - через студентські заворушення.

74-й фестиваль переносили кілька разів, в результаті учасники кіноіндустрії зовсім засумували, але 6 липня, незважаючи на безліч обмежень, знамениті червоні сходи знову освітилися зірками і зірочками.

Очолити журі в цьому році запросили американського режисера Спайка Лі. Точніше, запросили ще минулого року, і тепер він перекочував у нинішній. Як, до речі, і багато конкурсних картин. Більшість продюсерів, запрошених на скасований згодом найгучніший кіноогляд, смиренно чекало його повернення в стрій. Хтось, утім, не витримав довгої розлуки і погодився відправити свої роботи на фестивалі подрібніше.

У суддівській команді Спайка Лі будуть також працювати французька співачка Мілен Фармер, австрійська режисерка і сценаристка Джессіка Хауснер ( «Лурд», «Малюк Джо»), американська актриса і продюсерка Меггі Джілленхолл ( «Темний лицар», «Посмішка Мони Лізи»), французький актор Тахар Рахім ( «Пророк», «Маврітанец»), корейський актор Сон Кан Хо ( «Співчуття панові Помста», «Паразити»), французька актриса Мелані Лоран ( «Безславні виродки») і бразильський режисер Клебер Мендонса Филью ( «Звуки навколо», «Бакурау»).

В основний конкурс відібрано 24 повнометражні картини. Режисери - в основному імениті, немов організатори хотіли за допомогою гучних імен надолужити втрати минулого року. Втім, гучні імена тут - не рідкість.

Відкриється фестиваль мюзиклом загадкового, ніжного і похмурого Леоса Каракса «Аннетт». Маріон Котійяр і Адам Драйвер зіграють подружню пару, вона - оперна співачка, він - стендап-комік. У пари народжується незвичайна дочка, і це тягне за собою драматичні наслідки. «Аннетт» - перший англомовний фільм Каракса.

Новий фільм представить на конкурсі й Франсуа Озон. У картині «Все пройшло добре» головні ролі грають Шарлотта Ремплінг і Софі Марсо, а мова у фільмі йде про евтаназію.

Єдиний оскароносний (та ще й двічі - «Розлучення Надера і Сімін» і «Комівояжер») іранський режисер Асгар Фархаді привозить зняту на фарсі картину «Герой».

Відома угорська режіссерка Ільдіко Еньеді ( «Золотий ведмідь» Берлінале за фільм «Про тіло і душу») представить в конкурсі фільм «Історія моєї дружини» з Лєєй Сейду в головній ролі. Сейду - одна з найбільш затребуваних сьогодні французьких актрис, і на цьогорічному Каннському фестивалі вона постане аж у трьох фестивальних фільмах.

Максимальна кількість зірок зібралася у новому фільмі Веса Андерсона «Французький вісник». Повна назва фільму - «Французький вісник. Додаток до газети "Ліберті. Канзас Івнинг Сан"», але хто ж його вимовить без запинки? У картині знялися Білл Мюррей, Бенісіо дель Торо, Тімоті Шаламов, Тільда ​​Суїнтон, Френсіс Макдорменд, Леа Сейду, Джеффрі Райт, Едріен Броуді, Оуен Вілсон, Сірша Ронан, Матьє Амальрік, Джейсон Шварцман, Кейт Уінслет, Віллем Дефо, Крістоф Вальц, Елізабет Мосс, Сесіль де Франс - да уж, кількість зірок наближається до непристойної. У фільмі розповідається про одну вигадану редакцію, у якій, втім, є реальний прототип, як і у головних героїв.

Знаменитий таїландець Апічатпонг Вірасетакул вперше зняв кіно за межами своєї країни. Його нова картина «Пам'ять» з Тільдою ​​Суїнтон у головній ролі присвячена колоніальної історії Колумбії.

У конкурсі також беруть участь картини Пола Верховена, Нанні Моретті, Йоахима Трієра, Шона Пенна, Рюсуке Хамагуті. Поза конкурсом в рамках головної програми анонсований показ на спеціальному сеансі документальної стрічки, заснованої на великому історичному проєкті Сергія Лозниці «Бабин Яр. Контекст».