Майдан вимагає відставки президента Чилі

Понад 1 мільйон людей вийшли на демонстрацію в столиці Чилі Сантьяго. Це рекордна кількість учасників від початку протестів, що вже тривають близько тижня. Чилійці вимагають покращення життя та відставки президента Себастьяна Піньєри.

Раніше міжнародні агентства повідомляли, що внаслідок сутичок загинуло щонайменше 19 осіб. При цьому провину за смерть п’яти з них покладають на правоохоронців, котрих звинувачують у надмірному насильстві та тортурах.

Спочатку причиною масових виступів стало підвищення плати за проїзд у метро Сантьяго, що зрештою було скасовано. Потім люди висловлювали невдоволення низькими зарплатами й пенсіями, дорожнечею медичних послуг та освіти.

Протестувальники підпалили зведені на вулицях Сантьяго барикади, розграбували сотні магазинів, спричинили проблеми в роботі столичного метрополітену.

Влада стягнула до Сантьяго близько 20 тисяч силовиків, які використовували сльозогінний газ та водомети для розгону демонстрантів. У столиці запровадили комендантський час.

Спершу президент Піньєра називав учасників протестів «злочинцями», а пізніше заявив, що «почув вимоги демонстрантів» і пообіцяв зміни. Він навіть вибачився, що не зміг передбачити спалах заворушень. Кількість арештів у країні порівняно з початком протестів зменшилася.

У неділю, 27 жовтня, з Чилі прийшло повідомлення, що президент розпустив кабінет міністрів, аби сформувати новий уряд і провести соціальні реформи.

У ситуацію вирішила втрутитися ООН, заявивши, що направить до Чилі групу для розслідування звинувачень на адресу президента.

Себастьян Піньєра уже вдруге очолює країну. Він керував Чилі в 2010-2014 роках, а 2018-го знову переміг на виборах, здобувши в другому турі 54,57% голосів.

Попри покращення життя в Чилі протягом останніх років та найвищий дохід на душу населення в Латинській Америці (20 тис. доларів при 2-відсотковій інфляції), у країні спостерігається значна соціальна нерівність.

Чилійці кажуть, що влада більше турбується про багатих, а соціальні програми діють лише для дуже бідних, тоді як решта населення залишається наодинці зі своїми проблемами.