Колишня бранка Ліллі Джейкоб зберегла рідкісні світлини із табору смерті
27 січня, у день визволення бранців найбільшого нацистського концтабору Аушвіц-Біркенау, світ вшановує пам'ять жертв Голокосту. Цього року, у 75-ту річницю цієї події на території концтабору проходять урочисті заходи, на які запрошені представники різних країн, зокрема, України.
75 років тому, табір звільнили бійці 1-го Українського фронту за підтримки 4-го Українського фронту. Першими браму головного табору відкрили солдати 100-ї Львівської дивізії з батальйону полтавчанина єврейського походження Анатолія Шапіро.
Унікальний документ, єдине збережене фотосвідчення масового вбивства євреїв у концтаборі 35 років - «Альбом Аушвіц» зберігала, а потім передала в дар меморіалу «Яд Вашем» Ліллі Джейкоб (до еміграції Якоб). Сама родом із Закарпаття, з села Білки, що на Іршавщині.
18-річна Ліллі Якоб була депортована разом зі своєю сім'єю, як і переважна більшість угорських євреїв, навесні 1944-го. На платформі в Аушвіці її безжально відокремили від батьків і молодших братів; більше ніколи вона їх не бачила. Їй пощастило, і дівчина вижила, хоча не завжди вона сприймала це як благо: вижила, але абсолютно одна, позбавлена сім'ї, друзів, всього, що становило її світ.
На відміну від інших, що вижили, з нею трапилося маленьке диво. В день звільнення, який вона зустріла в концтаборі Дора, за сотні миль від Аушвіца, в спорожнілих бараках есесівців вона натрапила на фотоальбом. У ньому серед інших знімків виявилися фотографії її рідних і друзів, зроблені в день їх прибуття в Аушвіц. В невіданні, вони очікували на платформі своєї смерті. Це була єдина зв'язок Ліллі з минулим, яке не можна було повернути або побудувати заново.
Тепер ми знаємо, що це було єдине фотосвідчення прибуття євреїв в Аушвіц.
Після війни Ліллі вийшла заміж за Макса Зельманович, свого довоєнного знайомого. Їх еміграція в США стала можливою завдяки продажу віддрукованих на склі сторінок альбому Єврейському музею в Празі. Подружжя та їх перша дочка Естер оселилися в Маямі. Але альбом, як і раніше, займав центральне місце в їхньому житті. Серед євреїв, які пережили Голокост, пішли чутки про унікальний альбом, що належав офіціантці з Маямі. І через всю країну до Ліллі стали стікатися люди в надії, що їх загиблі сім'ї, можливо, відображені на фотографіях, як це трапилося з сім'єю Ліллі. Тиждень не проходила без того, щоб вона не приводила додому чужих людей, які не були чужими. Вони зосереджено розглядали фотографії і плакали.
Інколи, декому вдавалося впізнати свого родича, і тоді Ліллі віддавала їм знімок. Але оскільки цілі родини євреїв були знищені, багато фотографій залишилися в альбомі.
У 1980 році Серж Кларсфельд переконав Ліллі, що альбом слід зберігати в Яд Вашем. Під час свого візиту в Єрусалим Ліллі продемонструвала альбом прем'єр-міністру Ізраїлю Менахему Бегіну, а потім передала його в дар Меморіалу.
17 грудня 1999 року Ліллі Зельманович померла.
Нині, відомі всім фотографії показують прибуття євреїв, які були депортовані із Закарпаття. Більшість з них були доставлені з гетто міста Берегово, яке в свою чергу було збірним пунктом для євреїв з інших населених пунктів області.
Вважається, що фотографії були зроблені в кінці травня - на початку червня 1944 року Ернстом Хофманом або Бернгардом Вальтером, есесівцями, в обов'язки яких входило фотографувати в'язнів на паспорти і брати відбитки пальців. Альбом зі світлинами складається зі 193 фотографій на 56 сторінках.
До цього часу не відома мета створення цього альбому. Він не призначений ні для пропаганди, ні для особистого використання. Є припущення, що як і інші фотоальбоми з інших концтаборів, його було підготовлено в якості офіційного посібника для вищого керівництва. А після війни він став документальним підтвердженням звірств нацистів проти мирного населення.
Зараз альбом Аушвіц зберігається в Яд Вашем і є безцінним свідоцтвом Голокосту для майбутніх поколінь.
Переглянути "Альбом Аушвіц" можна на сайті Яд Вашем.
