«І так, я на коні!». Легенді вестернів Клінту Іствуду - 90

Сьогодні головній зірці вестернів - Клінту Іствуду виповнюється 90 років. Серед голлівудських мачо і фатальних красенів Іствуд займає особливе місце. Його популярність не згасає вже понад шістдесят років.

Цей чоловік ввів моду на детективи «поза законом» і став одним з найбільш значущих американських режисерів XX століття. Він господар своєї долі та єдиний автор свого успіху. І його чотири «Оскара» - тільки його особисте досягнення. 

Сьогодні, на честь дня народження легендарного ковбоя, Український Дощ приготував підбірку найяскравіших фільмів Клінта Іствуда.

«За жменю доларів» (1964),  «На кілька доларів більше» (1965), «Хороший, поганий, злий» (1966)

Так звана «Доларова трилогія» італійського кінорежисера Серджо Леоне відкрила світові 40-річного актора, який відчайдушно боровся за визнання - Клінта Іствуда. Крім того, картина затвердила особливий новий жанр в кіно - спагетті-вестерн. У трилогію ці три фільми об'єднала зіграна Іствудом фігура головного героя, точніше антигероя - «Людини без імені», мовчазної, у своєму незмінному пончо, ковбойських чоботях, крислатому капелюсі й з сигарами в зубах. Саме завдяки цій трилогії Іствуду і Леоне вдалося створити нового героя, який був наділений зразком нової моди, нового стилю, нової «крутизни».

«Куди не долітають і орли» (1968)

Класичний бойовик часів Другої світової війни, в якому десант союзників на чолі з британським майором Смітом (Річард Бертон) і американським лейтенантом Шеффер (Іствуд) висаджується в окупованих нацистами Альпах для порятунку, потрапили до німців у полон американського генерала. Герой Іствуда вже не безпристрасний відсторонений ковбой з «Доларової трилогії», але в ньому є та ж мужність чужака, кинутого в небезпечні обставини, в яких він стає вже не антигероєм, а героєм.

«Брудний Гаррі» (1971)

Поряд з «Людиною без імені», поліцейський інспектор з Сан-Франциско Гаррі Каллахан на прізвисько «Брудний Гаррі» - одна з найзнаменитіших ролей Іствуда. Гаррі Каллахан знаходиться в нескінченному протистоянні не стільки зі злочинним світом, скільки зі своїм продажним некомпетентним начальством. Цинічний, нікому не довіряючий коп, заклав основу новому жанру на десятиліття вперед і породив чотири сиквела.

«Зіграй мені перед смертю» (1971)

«Misty» (Зіграй мені перед смертю) - назва класичної п'єси джазового піаніста Ерола Гарнера, і в цьому своєму першому авторському фільмі Іствуд вперше зізнався у головній музичній пристрасті - любові до джазу. Герой картини - радіо-діджей Девід Гарнер - потрапляє в підступно розставлену пастку своєї спокусниці-слухачки. Сам Іствуд тут вже не мужній герой, а розслаблений богемний інтелектуал, безпорадна жертва набирає в 60-70-і роки силу домінуючого фемінізму.

«Втеча з Алькатраса» (1978)

Алькатрас - занедбаний форт на відокремленому острові в затоці Сан-Франциско. Найстрашніша в'язниця Америки, втекти з якої неможливо. Туди потрапляє закоренілий рецидивіст, розумний і цілеспрямований Френк Моріс (Іствуд) і саме це - втеча з Алькатраса - він і має намір здійснити. Сама організація втечі, заснована на реальній історії. Але головне в цьому, як, втім, і в більшості інших фільмів за участю Іствуда - не сюжет і не пригоди, а його герой. Людина, гідність і мужність якого не здатні зламати ніякі, навіть найстрашніші обставини, в яких він виявляється.

«Птах» (1988)

«Птах» - прізвисько великого саксофоніста Чарлі Паркера. Чисто режисерська робота Іствуда, в якій сам він, як актор навіть не з'являється. Іствуд ріс в 30-40-і роки й через усе життя проніс любов до джазу - музиці свого дитинства і юності. Більш того, любов цю він зумів передати й синові - професійного джазовому контрабасисту Кайлу Іствуду. «Птах» - байопік Паркера, сам Іствуд і виконавець головної ролі Форест У'їтакер зуміли майстерно передати трагедію генія, який намагався все своє коротке життя примирити дві пристрасті - музику і наркотики.

«Непрощений» (1992)

І знову вестерн. Історія розповідає про колишнього розбійника Вільяма Манні (сам Іствуд), який спочатку просто за гроші, а потім з почуття справедливості відправляється мстити лиходіям. Цікаво, що на перший погляд картина вибудувана за всіма законами класичного американського жанру. Але тепер, вже досвідчений, 70-річний актор і режисер переосмислює всі закони і кліше вестерну й перетворює історію в роздум про вік, честь, мужність і героїзм. Ця стрічка отримала «Оскар» за найкращий фільм і кращу режисуру.

«Крихітка на мільйон» (2004)

Друга  пара головних «Оскарів» за найкращий фільм і кращу режисуру. Сентиментальності історія розповідає про успіх молодої боксерки (Гілларі Суонк), яку бере під своє крило досвідчений тренер (сам Іствуд). Переконаний консерватор, людина правих поглядів, Іствуд у своїй картині виявляється прихильником абсолютно неприйнятною для консерваторів, але такий милосердною з загальнолюдської, гуманістичної точки зору евтаназії.

«Прапори наших батьків» (2006), «Листи з Іводзіми» (2006)

Дилогія про Другу світову війну, дві нерівноцінні за своїми художніми якостями, але дуже важливі в фільмографії Іствуда-режисера картини. У центрі дилогії - один з найстрашніших і кровопролитних епізодів Тихоокеанського фронту, бої за острів Іводзіма в 1945 році. Перший фільм розповідає історію з точки зору американських солдатів, другий - з точки зору їх противника, японців. Перший стає викриттям лицемірної машини держави, яка маніпулює реальністю для досягнення своїх пропагандистських цілей. Другий - куди більш пронизливий в зображенні страху, відчаю і безглуздості війни, тим більше, що погляд цей - вкрай рідкісний для американського кіно, адже погляд з боку десятиліттями зображували у вигляді нелюдяно жорстоких японців.

 «Гран Торіно» (2008)

Ветеран Корейської війни, який вийшов на пенсію Волт Ковальські (на моменту зйомок картини Іствуду вже 77 років) живе в населеному переважно вихідцями з Азії в передмісті Детройта. У сварливого старого Волта Ковальські невеселі перспективи. Дружина померла, найближчий друг - пес, адіти вмовляють переселитися в будинок для людей похилого віку. Ветеран війни, він не звик прогинатися перед труднощами й плювати хотів на те, що про нього думають інші. Єдина радість самотнього американця - дорогий серцю Форд і недоторканність приватної власності. За це він готовий в зазіхачів і кулю пустити. Тільки виявиться, що серце старого вояки не таке вже черстве ...