Гришко: «Всі, хто міг, вже покинули Україну»

Гришко: «Всі, хто міг, вже покинули Україну»

Народний артист України і "улюблений співак Януковича"  Володимир Гришко вийшов із тривалої ізоляції і дав розлоге інтерв'ю одному із українських ЗМІ, в якому виказав свої роздуми щодо культурного стану України і перспектив молодих оперних співаків.

Володимир Гришко колись довгий час працював за кордоном, повернувся в Україну за часів правління Віктора Ющенка, став кумом президента, отримав багато цікавих посад та звань, побудував величезний маєток під Києвом  і запам'ятався українцям коротким інтерв'ю, в якому радів, що скоро поїде з України і ніколи вже не побачить цю країну.

Виявилося, що контракт зірвався і Гришко нікуди не поїхав. Після останнього Майдану співак десь зник з радарів ЗМІ. Аж раптом навесні з'явилися його афіші з гарно отфотошопленим обличчям, правда вже не в Америці як мріяв маестро, а в Ірпіні.

Згодом і сам митець об'явився на люди і з'явився в "Великому інтерв’ю" на "112 Україна", де виклав своє бачення про розбудову українського мистецтва. Надаємо кілька фрагментів із цього великого матеріалу.

З яким настроєм ви зараз?

З чудовим. Хотів би привітати вас із чудовою оцінкою суспільства як найкращого інформаційного каналу. Настрій, як у всіх артистів, – сидимо п’ятий місяць без роботи. Важко. І річ не в грошах, хоча це теж дуже важливо. Я окей, але багато моїх колег навіть не можуть зараз звести кінці з кінцями. Прийшла ця біда, і як для мене – без сцени тяжко. 

Хто ці люди, які йдуть в оперний спів зараз?

Я не думаю, що їх багато. Всі, хто міг, вже покинули Україну. Багато артистів збирають полуницю, багато в ресторанах працюють, перші голоси, які можуть співати достойні партії на перших майданчиках світу.  

Зараз, можливо, дасте пораду тим, хто вимушений десь там навкарачки збирати полуницю? Є якийсь вихід для них?

Я не бачу жодного виходу. Слава Богу, що я відбувся як оперний співак, зайняв нішу, зараз на естраді працюю. Але взагалі до Польщі, Чехії, Словенії треба їхати молоді, щоб їх там почули, побачили. А потім, як отримуєш якесь визнання, славу, лауреатство, отримаєш імпресаріо, агента, тоді вже можна повернутися до України – приймайте мене таким, яким я є. Тільки такий шлях – тут нічого не буде... Народ втратив віру в майбутнє. 80% батьків не бачать майбутнього для своїх дітей у цій країні. 

А є зараз розуміння важливості мистецтва, зокрема оперного?

Я думаю, що я з моїм голосом невчасно народився. З моїми даними вокаліста, як мені казав Паваротті, я міг би ще більше досягти вершин. Мені казали: як ти проліз у Metropolitan Opera? Туди пролізти – це як верблюду пролізти у вушко голки. От проліз – привів агент, а я заспівав вдало – взяв найвищу ноту. Але жив би я тільки в Україні. 

Паваротті сказав, що ніхто, крім нього, не видавав 9 верхніх до в один рядок на повний голос.

Так воно і є. Я навіть і не пробував. Паваротті, як і Муслім Магометович Магомаєв, і Монсеррат Кабальє, – це люди, які народжуються раз на сто років. Тоді й аура була інша. В Італії кого не запитай: хочу бути тенором. А в Україні: народним депутатом, щоб за 5 тис. дол. купувати собі костюми. В цьому і є жах. Я думаю, що у культури для молоді тут нема майбутнього. 

Чого ви боялися або боїтеся на своєму творчому шляху?

Я боюся тільки гріха. А у творчості я боюся зупинитися...

А є місто чи сцена, куди ви хочете повертатися знову і знову?

Національна опера України. Я думаю, що я повернуся туди не тільки як співак, а й директор. Тому що посада директора – це не вічна посада. Є конкурс, і те, що мені нема зараз місця на сцені Національної опери України, це прикро. Наближається мій ювілей, і я звертався, щоб мені дали можливість заспівати: нема часу. І умови такі висувають, що треба платити оренду під півмільйона гривень – щоб артисту вийти на свою рідну сцену, де починав. Що поробиш – таке життя. Але, сподіваюся, що все повернеться на круги своя. 

Ви бачите себе керівником Нацопери?

Я переконаний, що так воно і буде. У мене є особливе бачення, як можна змінити театр взагалі. 

А зі своїми колегами із цеху ви знаходите спільну мову щодо того, в якому напрямку повинна рухатися держава? Всередині артистичного цеху яке бачення майбутнього України? Чи все ж таки валіза і на Італію?

Переважно так. Артисти зараз не можуть вийти на сцену, не можуть показати себе. Артисту потрібна публіка, хоча б щоб 60–70% у залі було і хоча би дали можливість співати. Одним зараз дають право співати в закритих клубах, а іншим артистам – зась. Мріємо, що хоча б за два роки все почнеться знову  і настрій якось поліпшиться. 

Якихось привітань від можновладців чекаєте?

Ні, ніколи. І не хотілося б. За попередньої влади я був у внутрішній опозиції. Я тут був і не був – мене не бачили, і я їх не бачив. Я не постраждав від їхньої уваги, і вони без мене обійшлися. 

Вам же те саме закидали…(В.Гришко співав у грудні 2013 року на київському Антимайдані, через що згодом Львів та Трускавець відмінили концерти співака, а сам він зробив офіційну заяву, що «ніколи голос Гришка не пролунає у Львові!», – ред.довідка)

Так, закидали мені Антимайдан, але я ж співав не сепаратистам, а громадянам України. І співав українські пісні, об'єднувальні, і казав, що у Європі кисільних берегів нема і стіни медом не намазані. Я казав, що треба пахати зранку до ночі. Я снаряди не підносив, я не закликав до війни, до вбивства. Але я зробив помилку – я не знав тієї реакції, що буде на мене. Я прийшов, заспівав українські пісні, звернувся до громади – ми ж у демократичному суспільстві живемо.

А потім "погналі наших городскіх". Але я казав, що всі свої у Ростові, а Гришко тут залишився. І це я їм показав, що я нічого не боюся, бо я нічого крамольного не зробив. Там, де не треба, я не співав і не співаю і досі. А мене кличуть до Маріїнського театру, де я співав 8–9 років під керівництвом видатних диригентів. Мене кликали заспівати до пам’яті Мусліма Магомаєва, тому що ці твори зробив я – енергетично я доношу кожну пісню. Я – оперний співак, я знаю, як можна співати.

на фото: Національна опера України

Вам траплялося чути на свою адресу: "А ну, заспівай"?

Ні, в кабаках я ніколи не співав. Маестро Гришко не буде співати, коли дзеленчать ложками, виделками, коли мене перебивають. Це для мене дуже образливо. Я – маестро. Після того, як я здобув досвід, освіту, мені не соромно було вийти на сцену з найвидатнішим італійським співаком. The New York Times про мене написав, що народилася майбутня українська зірка. Приємно, коли The New York Times пише про якогось Гришка. А Паваротті вшанував мене статусом тут, у Києві, сказавши, що у вас є свій маестро – Гришко. 

Але ж бачите, як сталося. Це мав приїхати з далечини Паваротті, щоб українцям відкрити очі на те, що в них є свій маестро. Українці самі не здатні розгледіти цей діамант?

Все гарне і привабливе сприймається на відстані. Коли ти приїздиш в Україну, вже здобувши за кордоном визнання,  – і тоді: давайте вже по-іншому подивимося. У нас оцінку ніколи не дають – це наше таке суто українське. Є така велика, величезна жаба. 

Багато хто влаштовувує зараз онлайн-концерти...

Нічого це мені не дасть. Я цього не робитиму. Мені потрібні очі, душа, щоб я їх бачив. 

Незабаром виповниться 30 років Незалежності України. Ви бачите, що Україна, можливо, стала на правильні рейки за останні два роки?

Я пишаюся п’ятою статтею Конституції, згідно з якою головним джерелом влади є український народ. Але я не бачу народ як джерело влади. Він нічого не вирішує. Україна була космічною державою, а зараз? Прикро.

А є запит тут, в Україні? Для чого пнутися тут, якщо можна спокійно обжитися в тому ж Пекіні  і не мати горя ні з чиновниками, ні з депутатами, ні з рештою достойників української влади?

Мене там залишали і давали і водія, і все, і Академію твого імені – тільки навчай і роби з китайців найкращих співаків у світі. Китайський хлопчик навіть співав українською мовою без акценту. Навіть мої дуети з опери "Запорожець за Дунаєм" ставили, і з концертами я їздив. Але це не моє.

Ви були обласкані державою. Ви кавалер багатьох державних нагород України. Коли вам найбільш комфортно співалося в Україні?

Я думаю, у двотисячних. Коли я приїздив з Америки, Європи, я перебував в Україні обмаль часу, тому намагався якомога більше дати благодійних концертів, щоб знали, що Гришко працює не тільки за кордоном за гроші, а й в Україні безкоштовно. У ті часи я почувався значно більш комфортно, ніж зараз, тому що люди були ситими. А зараз я в метро спустився і бачу голодні очі. І такі самі очі я бачу в Європі. Йде мені назустріч людина – і я скажу, впевнений на 100%, що він українець. На  обличчі наших співвітчизників закарбувалася тривога за майбутнє. 

Внизу відео: Гришко в програмі загиблого журналіста Шеремета

Читайте на сайті Українського Дощу про українську сенсацію на оперних сценах Європи - Юрія Самойлова, який залюбки співає на карантині онлайн.

 

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Український письменник Сергій Жадан мобілізується до лав Нацгвардії
Культура
Український письменник Сергій Жадан мобілізується до лав Нацгвардії
Письменник та музикант Сергій Жадан мобілізується до лав 13-ї бригади Національної бригади України «Хартія»...
Вийшов трейлер найочікуванішого фільму року про Розстріляне Відродження
Культура
Вийшов трейлер найочікуванішого фільму року про Розстріляне Відродження
Український ігровий фільм Тараса Томенка «Будинок Слово. Нескінчений роман» вийде в український прокат 9 травня...
Мовний омбудсмен попросив Warner Bros. перекласти українською програми, які транслюють російською
Культура
Мовний омбудсмен попросив Warner Bros. перекласти українською програми, які транслюють російською
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь попросив Warner Bros. Discovery створити українськомовну аудіодоріжку ...
У Києві покажуть інтерактивну виставу: глядачі самі обиратимуть розвиток подій і фінал
Культура
У Києві покажуть інтерактивну виставу: глядачі самі обиратимуть розвиток подій і фінал
Театр Aktorstvo презентує унікальну виставу-соціальний фарс, що досліджуватиме вибір глядачів...
Геніальній поетесі Ліні Костенко - 94 роки
Культура
Геніальній поетесі Ліні Костенко - 94 роки
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині. Її батько — педагог, який знав 12 мов...