Єлизавета II планувала відіслати Меган Маркл і принца Гаррі до Африки. Таємно
Робочий графік Меган Маркл в першій половині 2019 року навів королівського експерта Роберта Лейсі на думку про те, що вже тоді в королівській родині задумалися про благополуччя герцогів Сассекських. Справа в тому, що з січня по липень минулого року у дружини принца Гаррі було заплановано всього 22 офіційних візити - катастрофічно мало, навіть з огляду на останні терміни вагітності.
В цей час Меган невпинно працювала над випуском вересневого номера британського Vogue, запрошеним редактором якого стала з легкої руки Едварда Еннінфула. Ймовірно, герцогиня була налаштована на роботу, а в Букінгемському палаці - ні?
У своїй новій книзі Роберт Лейсі пише, що колишній особистий секретар королеви, хитрий тактик Крістофер Гейдт, зміг би якомога краще інтегрувати Меган у королівську сім'ю: її афроамериканське походження стало б великим плюсом для британських монархів під час нової хвилі боротьби за расове розмаїття. Однак його наступник Едвард Юнг цієї можливості на жаль не побачив.
На початку 2019 року Єлизавета ІІ попросила Крістофера Гейдта повернутися у Букінгемський палац, але ситуацію вже було складно взяти під контроль - до «Мегзіта» залишався рік. Ідея була радикальною - відправити герцогів Сассекських на рік або два в одну з країн Співдружності, аби «дати усім перепочинок».
«Королева хотіла вшанувати молоду пару роллю в її улюбленій Співдружності Націй - глибоко особистий знак довіри," - пише Роберт Лейсі. - "Вона чула про мрії Гаррі і Меган про «звичайне» життя».
Подружжя ніколи не приховувало своєї любові до Африці, тому, ймовірно, саме туди вони поїхали б у довгострокову подорож, якби план королеви здійснився. Сама Єлизавета II не з чуток знала, як це - насолоджуватися звичайним життям. З 1949 по 1951 рік вона жила на Мальті, де в першу чергу була дружиною офіцера, а не дочкою короля.
«Трагедія полягала в тому, що королева насправді хотіла зібрати всіх разом, а не розділити, - цитує Лейсі джерело з Букінгемського палацу. - Такі сімейні переговори вимагають довіри поряд з прийняттям невизначеностей і двозначностей. Абсолютних гарантій ні в однієї зі сторін бути не може ».
