День народження Василя Симоненка

День народження Василя Симоненка

8 січня 1935  народився Василь Симоненко - визначний український поет-шістдесятник, якого було вбито у 28-річному віці російською владою.

На початку 1960-х років, у період тимчасового послаблення комуністичного режиму в Україні, виникає нове покоління національної інтелігенції, яке відоме сьогодні під назвою - «шістдесятники». Вони виступали на захист української мови і культури. І одним з найактивніших діячів руху шістдесятників, був Василь Симоненко.
 
Василь  Симоненко родом з Лубенщини Полтавської області. Народився 8 січня 1935 року. Батько покинув родину, коли хлопчику було 1 рік, його виховували мама і дід, який вмів гарно вишивати рушники та розповідав онукові про українську історію і традиції.
Василеве дитинство чуло ридання матерів, що безуміли від горя над фронтовими похоронками, воно брело за ними скородити повоєнні поля, тяжко добувати хліб насущний. Скупе на ласку було, мінами та снарядами бавилося, коли від запізнілих вибухів десь біля вогнища степового інваліідами ставали й діти.
Школу закінчив із золотою медаллю та вступив до Київського університету на факультет журналістики. Разом з ним навчалися Борис Олійник, Микола Сом, Юрій Мушкетик, Валерій Шевчук. Саме студентське товариство вплинуло на те, що Симоненко зацікавився віршами та навіть пішов до літературної студії.
 
Послухайте живий голос поета, який зберігся на аудізаписах.
 
 

Закінчив журфак у 1957 році. Розподілився на Черкащину, де працював в обласних газетах. Знайомиться з дівчиною Люсею, що стане його дружиною та народить сина Леся. Саме Олесю Василь згодом присвятить «Лебеді материнства»:

«Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину«.

Друкувався Симоненко неохоче, перш за все через прискіпливість радянської цензури — не переносив втручання у власні тексти. Навесні 1960 року в Києві було засновано Клуб творчої молоді. Незважаючи на віддаленість географічну, Симоненко був щирим учасником Клубу. Захалявні поезії Симоненка ширяться й читаються. Літературознавці й історики сходяться в думці, що його сатира на радянський лад заклала підвалини українського опору шістдесятих-сімдесятих. Офіційних книг він поки що не випустив жодної.

У 1962 році відбувається одразу дві визначних події для Василя Симоненка. Літературна — вихід першої збірки «Тиша і грім». Якраз у цей час виходять «Мандрівки серця» Костенко, «Соняшник» Драча, «Атомні прелюди» Вінграновського. Усі троє виявилися яскравішими за Симоненка, та й він не дуже прагнув визнання.

Не докорю ніколи і нікому,

Хіба на себе інколи позлюсь,

Що в двадцять літ в моєму серці втома,

Що в тридцять  смерті в очі подивлюсь.

Моє життя  розтрощене корито,

І світ для мене  каторга і кліть…

Так краще в тридцять повністю згоріти,

Ніж до півсотні помаленьку тліть.

Симоненко писав такі пронизливі вірші, які в ті часи не насмілювалися друкувати у відкритій пресі - ствердно, потужливо і переконливо він висловлював свою любов до України і до свого народу. Патріарх української літератури Олесь Гончар назвав Василя Симоненка "витязем молодої української поезії". Він писав про нього так:

"З глибини народного життя вийшла поезія Василя Симоненка. З мужності народу, з горя його і його звитяжної боротьби виспівалась вона. Звідси той дух  непоборний,яким вона пройнята, звідси та розпашіла пристрасть, яка буяє в ній. Вітер часу не остудив Симоненкових поезій, вогнем душі жевріють вони й сьогодні, як і тоді, коли вперше так жагуче й неповторно вибурхнулись у світ.Вийшов він з того дитинства, що його в самій зав’язі опалила своїми чорними ураганами війна, звідти з’явивсь,де гули жорна окупаційні, ті ненависні жорна біди, що їх “із кам’яного віку на танках варвари з Європи привезли”. 

Його любов до України — це любов юнака, який широко дивиться на світ, вміє дорожити своєю голубою планетою, адже вона не лише для космонавтів — для всіх націй і рас уже постає в унікальності, у єдиності, як спільна колиска людства, живлющий оазис у Всесвіті. Симоненко бачить народ свій і в його багатющій героїчній історії, і в реальній неминучості майбуття, де українська нація — після тоталітарних жахів імперії, після геноцидів та голодоморів — посяде гідне місце в житті цивілізованого вільного людства. Україна для Симоненка — мати, святиня,
вона йому дає крила й снагу, глибінь роздумів і художні барви, у відданості їй для поета — синівське щастя його, і сила, і честь. Нещадний він до її ворогів, глумителів та відступників, проти яких спрямована спопеляюча ненависть:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перекреслить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
І орди завойовників-заброд!
Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
Народ мій є! В його волячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!


Глибинне патріотичне почуття живило бентежну душу поета, щодень вело його в життя, як на подвиг. Із творів Василя Симоненка постає образ сучасної молодої людини,цільної і благородної у своїх пориваннях, у гуманістичнім устремлінні до високих ідеалів, заповіданих нам ще Шевченком. Випоєний соками рідної землі, духовно багатий, сповнений почуття національної гідності, Симоненко вважає себе повністю відповідальним за долю України, і тому беззастережно віриш кожному слову його натхненних поетичних присяг:

Я живу тобою і для тебе,
Вийшов з тебе, в тебе перейду,
Під твоїм високочолим небом
Гартував я душу молоду.


Високе розуміння синівського обов’язку, щира внутрішня віра у своє покликання — саме це дає поетові моральне право бути суворим, нещадно вимогливим до себе й до інших, бути тим, чиє слово може судити й висміювати, обурюватись і таврувати. Натурою він боєць, таким виступає в найдраматичніших колізіях сьогодення, де фронти нерідко пролягають через душі людські, де від людини не менше, ніж  будь-коли, вимагається мужності, й гніву, й любові.

Василь Симоненко з тих молодечих завзятих натур, що не дають прощення нічому фальшивому, здатному хіба що нівечити буйнозелені парості життя. Тому громадянський пафос поета, його патріотична патетика так природно поєднуються з гнівною інвективою, сатиричним викриттям, що раз у раз сусідить у нього зі строфами найінтимнішої лірики.

Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.

Вона до мене випливла з туману

Моїх юнацьких несміливих снів.

Вона прийшла, заквітчана і мила,

І руки лагідно до мене простягла,

І так чарівно кликала й манила,

Такою ніжною і доброю була.

І я не чув, як жайвір в небі тане,

Кого остерігає з висоти…

Прийшла любов непрохана й неждана —

Ну як мені за нею не піти?

Гостроязикий, насмішкуватий, поет ніде не поступається своїм правом викривати рутизну й трутизну, він охоче виносить на посміх громадський все те, що йому бачиться негідним, принизливим для людини. Художня палітра його багатюща. Симоненко сміливо випробовує себе в різних жанрах.

Поряд із творами  громадянської та інтимної лірики (ці мотиви в нього часто гармонійно зливаються в однорідний поетичний сплав) з-під його пера виходять і дошкульні сатиричні епітафії, і твори такого улюбленого народом жанру, як байка; він пише віршовані жарти й казки для дітей, зігріті теплим гумором, усмішкою, народним дотепом. Буває він різкий,іноді зумисно грубуватий, але тоді під покровом цього вчувається щира, відкрита для ніжності душа. Творчий діапазон щодалі розширювався, про що свідчить, зокрема, й художня проза молодого митця, його оповідання, в яких він теж залишався поетом.

Разом з Лесем Танюком та Аллою Горською Василь виявив місця, де було поховано жертв розстрілів НКВС, на цвинтарях у Биківні, Лук’янівському та Васильківському кладовищах — усе це на Київщині. Це стало трагічною подією в його житті - його було взято на облік до КДБ.

Влітку того ж 1962 року владою було підлаштоване звіряче побиття Василя Симоненка на залізничній станції у Черкаській області. Здоров’я його після цього випадку почало стрімко погіршуватися.

З початку 1963 року він постійно скаржився на поперек, нирки — біль був нестерпним, стан — важким. Як журналіст, мав право лікуватися в обласній лікарні санітарного управління. Лікарі, до яких він там звернувся, повідомили діагноз — рак нирок.

Помер Василь Симоненко, менше місяця не доживши до 29-ліття, 14 грудня 1963 року (на фото - пам'ятник поету у Черкасах).

Багато Василь ще міг би створити. Може, лише третину відміряв свого звитяжного шляху, і скільки незробленого зосталось по той бік трагічної межі, за тими непройденими верствами… Лицарськість, безперечно, притаманна була його вдачі,
його безкомпромісній, вольовитій натурі. Обдарованість його була щедра, яскрава, однак почуттями, безоглядною відданістю народові поет не був винятком, він висловив характерне для багатьох, спраглими вустами виспівав юність свого покоління, став чистим, непідкупним сумлінням своїх ровесників, і в цьому особлива сила і зваба його поезій. Не примеркла з літами поетична зоря Василя Симоненка. Горить високим, чистим світлом у небі українського красного письменства.

Теги
<
Новини партнерiв
Схожi
Український фільм «Мої думки тихі» отримав нагороду на фестивалі у США
Культура
Український фільм «Мої думки тихі» отримав нагороду на фестивалі у США
Фільм Антоніо Лукіча отримав нагороду на фестивалі у Санта-Моніці. Його було названо найкращим міжнародним ігровим фільмом...
Фільм «Міф» про життя Василя Сліпака виклали у відкритий доступ
Культура
Фільм «Міф» про життя Василя Сліпака виклали у відкритий доступ
Відтепер документальний фільм “Міф”, який розповідає про оперного співака та Героя України Василя Сліпака, можна переглянути безкоштовно онлайн...
Поет Юрій Рибчинський увійшов до наглядової ради Українського культурного фонду
Культура
Поет Юрій Рибчинський увійшов до наглядової ради Українського культурного фонду
Колишній склад Ради оновлено: Роговцеву та Богуцького виключено зі складу наглядової ради: термін повноважень члена Наглядової ради становить три роки...
У Флоренції готуються до встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку
Культура
У Флоренції готуються до встановлення пам’ятника Тарасу Шевченку
У Флоренції вже розпочався демонтаж старого фонтану, на місці якого буде встановлено пам’ятник Шевченку...
Netflix показав перший фільм з повноцінною українською озвучкою
Культура
Netflix показав перший фільм з повноцінною українською озвучкою
До фільму доступні як субтитри, так і професійна озвучка...