Декларація незалежності США: з днем народження, Америко!

Перше протистояння між Британією і її американськими колоніями виникло в 1765 році, коли парламент у Лондоні ввів податок на підтримку військових частин, що знаходились в Америці. Це привело до бойкоту британських товарів, а подекуди і організованих нападів на збирачів податку. Після кількамісячних протестів, у березні 1766 року британський парламент податок відмінив.

У 1767-68 роках за ініціативою канцлера скарбниці Великої Британії Чарльза Таунсенда британський парламент прийняв ряд актів, які мали уніфікувати правила торгівлі і підняти доходи в колоніях для виплати зарплат губернаторам та суддям, щоб вони залишалися вірними метрополії. Спроба здійнити ці заходити введенням імпортних мит на товари, що надсилались з Європи в колонії, — скло, свинець, фарби, папір і чай — викликала широкий протест, особливо у Массачусетсі, палата представників якого звернулась до короля Георга III з петицією і закликала інші колонії до бойкоту торгівлі імпортованими товарами. Зрештою це призвело до т. зв. Бостонської бійні 5 березня 1770 року, коли у сутичці між жителями Бостона і британськими солдатами загинуло п'ять містян.

Наступний конфлікт розгорнувся в 1773 році з прийняттям Британією акту, що надавав англійській Ост-Індійській компанії податкові пільги на торгівлю чаєм, чим фактично позбавляв її конкуренції з боку інших імпортерів. Це викликало демонстрацію протесту, котра увійшла в історію як «Бостонське чаєпиття», коли у бостонському порту з кораблів Ост-Індійської компанії за борт було викинуто декілька партій чаю. У відповідь Британія блокувала порт для входження торгових суден, на квартирах міщан наказала розквартирувати війська, а вибірну раду Массачусетсу заміти зборами представників, призначених британським губернатором. Після відмови колоністів підкоритись губернатор Массачусетсу Томас Гейдж отримав наказ силою придушити протести, і 19 квітня 1775 року, при спробі захопити військові арсенали колоністів поблизу містечка Ленсінгтон виникла збройна сутичка між військами і колоніальною міліцією, яка вважається початком Американської революції — війни за незалежність північноамериканських колоній.

10 травня 1775 року представники 12-и північноамериканських колоній Великої Британії зібрались у Філадельфії, Песильванія, на Другий континентальний конгрес, який 14 червня прийняв рішення про створення власної армії на чолі з представником Вірджинії Джорджем Вашингтоном, 6 липня — «Декларацію про причини і необхідність взятися за зброю», а ще через два дні — «Петицію оливкової гілки», що пропонувала мир і вірність королю за умови скасування «нестерпних» законів. Отримавши звістку про бій між колоністами і британськими військами 17 червня поблизу Бостона, Георг III розглянути петицію відмовився і 23 серпня видав прокламацію, якою зобов'язав чиновників Британської імперії «докласти максимум зусиль, щоб протистояти та придушити повстання». Це відвернуло від нього навіть найлояльніших прихильнииків з числа делегатів Конгресу, які сподівались знайти мирне порозуміння, і 6 грудня делегатами Конгресу було прийнято прокламацію, яка проголосила, що британський парламент ніколи не мав законних прав вимагати щось від колоній, оскільки колонії не були у ньому представлені у демократичний спосіб.

У січні 1776 року редактор «Пенсильванського журналу» Томас Пейн опублікував політичний памфлет «Здоровий глузд», в якому рішуче виступив проти влади «коронованого розбійника» Георга ІІІ і аргументував неминучість війни колоній проти Британії, яка «силою утримує колонії в рабстві». За три місяці памфлет розійшовся тиражем 130 тисяч примірників і посприяв поширенню ідеї відділення від Британії. Фактично перебравши на себе роль тимчасового уряду, 15 травня 1776 року за ініціативою представника Массачусетса Джона Адамса Другий континентальний конгрес ухвалив резолюцію, в якій рекомендував, колоніям, які поділяють намір проголосити незалежність, публічно зректись присяги вірності британській короні, сформувати нові уряди і надати своїм делегатам на Конгресі повноваження для прийняття рішень, що стосувались фінансової, військової і міжнародної діяльності.

7 червня 1776 року Конгрес схвалив резолюцію, ініційовану представником Вірджинії Річардом Лі про проголошення повної незалежності колоній від Великобританії і утворення нової конфедеративної держави. Через три дні для підготовки відповідного документу був сформований комітет у складі п'ти делегатів, до якого увійшли Джон Адамс від Массачусетса, Томас Джефферсон від Вірджинії, Бенджамін Франклін від Пенсильванії, Роджер Шерман від Коннектикута і Роберт Лівінгстон від Нью-Йорка. Підготовлена ними «Декларація незалежності» була одноголосно схвалена 56-ма делегатами від 12 колоній до Другого континентального конгресу 2 липня (після отримання відповідних повноважень, 19 липня за прийняття Декларації висловились і представники Нью-Йорка).

4 липня 1776 року «Одноголосна декларація тринадцяти об'єднаних держав Америки» — Вірджинії, Делавера, Джорджиї, Коннектикута, Массачусетса, Меріленда, Нью-Гемпшира, Нью-Джерсі, Нью-Йорка, Пенсильванії, Північної та Південної Кароліни і Род-Айленда — була підписана президентом Другого континентального конгресу Джоном Хенкоком і секретарем Чарльзом Томсоном. 2 серпня 1776 року відбулось урочисте підписання її каліграфічної копії представниками усіх тринадцяти колишніх британських колоній.