Чому Україна майже 20 років не проводила перепис населення і чим це загрожує державі
Україна - одна з небагатьох країн світу, яка не проводила перепис населення майже 20 років, а отже влада має дуже приблизне уявлення про те, скільки людей насправді проживає в державі. Відсутність цих даних може позначитися в найнесподіваніший момент.
В кінці травня, коли всі українські регіони поступово відкривали кав'ярні, парки і школи, Донецька область ніяк не могла вийти з жорсткого карантину, введеного через коронавірус. Причина полягала в тому, що в області не могли досягти одного з встановлених урядом показників - кількості проведених тестів на коронавірус з розрахунку на сто тисяч населення.
Чиновник Донецької обладмінінстрації говорить, що тестів дійсно «трохи робили», але наголошує, що не уповноважений коментувати це питання офіційно. Зазначимо, що основна проблема була в тому, що показники для області рахували, виходячи з того, що її населення становить 4,2 млн осіб.
Зазначимо, що останній перепис населення проводився в 2001 році, і дана цифра - оцінка, для всієї території області, а не тільки контрольованої урядом її частини.
Зважаючи на військові діі на сході України. населення Донецької області значно зменшилося, як на підконтрольних Києву територіях, так і в самопроголошеній "республіці", а так як нового перепису ніхто не проводив, то норми МОЗ виявилися просто нездійсненними.
Увечері 22 травня в МОЗ перерахували показники, виходячи з більш реалістичної оцінки в 1,9 млн населення на територіях, які контролює українська влада. Донецька область змогла виконати ці норми, і в перші дні червня почала виходити з карантину.
Дана ситуація показала, що з часів останнього перепису 2001 року українська держава має вкрай приблизне уявлення про те, скільки людей проживає на всій її території та в окремих її частинах. А відсутність цих даних може позначитися в найнесподіваніший момент, в самому несподіваному місці.
Навіщо потрібен перепис
Генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології Володимир Паніотто каже:
"Керувати державою, де не проводиться перепис, - це все одно, що їздити на старій машині, яка весь час вимагає ремонту, замість того, щоб купити нову і на роки забути про постійні проблеми".
"За будь-якої позиції, яка вимагає планування, потрібні дані щодо кількості та якості населення, яке проживає на тій чи іншій території. Якщо планувати наосліп, то і люди, і держава неминуче будуть щось втрачати", - говорить він.
Прикладів, потрібних владі, бізнесу, громадських організацій та й звичайним людям даних, які можна отримати тільки за допомогою перепису, насправді багато.
Зокрема, тільки з допомогою перепису можна визначити реальні масштаби міграції українців. Зараз нікому не відомо навіть приблизно скільки громадян країни виїхали за кордон. Та й про структуру внутрішньої міграції відомо небагато - і мова йде не тільки про потужні потоки біженців з воюючого Донбасу, але і про банальну трудову міграцію всередині країни. Наразі навіть влада Києва не знає точної цифри населення столиці і не може планувати розвиток міста, виходячи з реальних показників.
Які регіони України можна вважати відносно багатими, а які депресивними? Перепис населення може дати найнесподіванішу відповідь на ці питання. Дані перепису допоможуть раціональніше судити про те, якою має бути дорожня сітка країни, як повинна виглядати система лікарень, скільки шкіл необхідно відкривати.
"Перепис потрібен всій Україні в цілому, але ще і кожному місту, кожній області, кожному району. Якщо сподіватися тільки на проведення соцдосліджень, то таких соцдосліджень потрібно буде провести тисяч тридцять, і це буде коштувати дорожче, ніж перепис", - говорить генеральний директор КМІСу.
Майже два десятиліття без перепису
Останній раз перепис населення в Україні проводився у 2001 році. Зауважимо, що за нормативами ООН його потрібно проводити раз в десять років, на початку кожної декади.
Офіційною причиною відмови від перепису в 2011 році став брак коштів. ЗМІ тоді писали, що тодішня влада - соратники Януковича, який щойно переміг на президентських виборах - хотіли провести парламентські вибори 2012 року, виходячи зі старої статистики, в якій на сході України було нарізано дуже багато мажоритарних округів.
Отож в 2010 році перепис перенесли на 2012-й, потім його призначили на 2013-й, на 2016-й і, нарешті, затвердили на 2020-й.
Нагадаємо, що перепис був однією з передвиборних обіцянок нинішнього президента Володимира Зеленського, який збирався провести "аудит господарства, яке йому дісталося". Більше того, в минулому році обговорювався варіант провести перепис в "турборежимі" - до кінця 2019 року. Наразі за діючими документами Кабміну перепис має відбутися в грудні 2020-го.
Але міністр Кабінету міністрів України Олег Немчінов зазначив, що провести перепис до кінця цього року неможливо через епідемію коронавіруса та тому, що 3,4 млрд гривень (близько 127 млн доларів), закладених в бюджеті 2020 року на його проведення, вже направили до фонду боротьби з коронавірусом. Крім того, виходячи з прогнозів Всесвітньої організації охорони здоров'я, пандемія може затягнутися і на півтора року, і на два.
"Тому я скептично ставлюся і до 2021 року (як до дати можливого проведення перепису)", - говорить Немчінов.
"Але якщо буде політичне рішення, і будуть підготовлені умови для необхідного санітарно-епідеміологічного захисту людей, які беруть участь у переписі, то, думаю, це можна реалізувати", - додає міністр.
Політичний захід
Звичайно, що до питання українського перепису причетна політика. Під час останнього перепису деякі політики і громадські діячі закликали жителів країни записуватися українцями за національністю. Невідомо, скільки саме людей дослухались до цих рекомендацій, але в 2001 році в Україні проживало на 5% більше українців і приблизно настільки ж менше росіян, ніж під час останнього "радянського" перепису 1989 року.
На тлі конфліктних відносин між Україною і Росією наступний перепис має всі шанси перетворитися на політичний захід.
"У нас що завгодно є політичним заходом - в Україні дуже сильно політизувалося суспільство, - коментує такі перспективи пан Паніотто. - Але це не означає, що через це не потрібно проводити перепис. Перепис потрібен, щоб держава могла нормально існувати, а все інше - це круги на воді навколо цього процесу".
Крім того, є ще одне питання, яке неминуче буде виникати при підготовці до перепису, - чи проводити його і, якщо так, то як - на неконтрольованій території Донбасу та в Криму.
Міністр кабінету міністрів Олег Немчінов каже, що уряд вивчав пропозиції використовувати в Донбасі методику дистанційного зондування, яку ООН випробувала для визначення кількості населення Афганістану та в інших гарячих точках. Ключову роль в ній відіграє супутникова зйомка проблемної території.
"Але я не впевнений, що такі речі варто використовувати не в гірських районах, а в умовах щільної житлової забудови", - говорить Немчинов.
"Зараз ми можемо говорити тільки про підконтрольну (уряду) територію України", - резюмує він.
А Володимир Паніотто наголошує, що сенс перепису населення полягає не в тому, щоб провести його на всій території країни, а щоб отримати інформацію, необхідну державі для планування політики на конкретній території. У чорнобильській зоні відчуження, в тюрмах і закритих військових частинах соцдослідження теж провести не можна, але це ж не означає, що їх не потрібно проводити взагалі, пояснює він свою точку зору.
Ось і тут - критичної потреби в даних про населення Криму і непідконтрольну частину Донбасу в української влади прямо зараз немає. А це означає, що порахувати населення контрольованої урядом частини Донецької і Луганської областей вже буде непоганим результатом, резюмує Паніотто. Головне - це щоб перепис рано чи пізно все-таки відбувся.
