Час вийти і сказати, що воєнно-політичний вибір «іти до кінця» означає крах критичної інфраструктури

 

Не дуже розумію цих квапливих спростувань. А що не так? Навіщо спростовувати очевидність?

 

Власник ДТЕКу проведе цю зиму на віллі Les Cedres у Французькій Рив'єрі за 200 млн євро в затінку ботанічного саду площею 14 га, на півострові між Ніццою й Монако, де сусідами зліва є співзасновник Microsoft, а справа – родина Ферреро.

 

І це правильно. Хто подбав про своє захищене майбутнє – той молодець. А хто ні – той 30 років ішов до блекауту. Спростування похапцем – це зайве свідчення правильності сказаного. Краще реально оцінювати масштаби небезпеки, ніж приховувати їх і вподобайки збирати підбадьорливими відео.

 

Ще у вересні, коли всі святкували звільнення Слобожанщини (по ній якраз пролягає маршрут аміакопроводу, запуск якого прив’язаний до зернової угоди) – я на всіх етерах багатократно наголошував: позиційна війна завершилась і почався терор без правил, а в ньому перемогти лінійними воєнними засобами надскладно.

 

Усвідомлюючи, що країна не здатна захиститися від енергетичного терору – замість інтерв’ю про те, хто кому не готує сніданки, треба виходити до народу з об’єктивним зверненням і без загравань пояснити ціну блекауту.

 

Пора би вже облишити дурновату звичку нічого не повідомляти народу, аби він зненацька не розбігся врозбрід. Уже нема куди бігти. Країна й так перетворена в наглухо задраяну пастку без права вибору. Тому час вийти і сказати, що воєнно-політичний вибір «іти до кінця» означає крах критичної інфраструктури.

 

Якщо ворог перейде на газовий тероризм, а далі на промисловий – це на століття назад відкине країну, що і є метою терориста. Він цього не приховує. Завоювати не може – але загнати в середньовіччя може.

 

Якщо не можна цього уникнути – треба готувати народ. Не говорити зі своїм народом – означає його не розуміти і не поважати. І не вірити в нього.