Більше права на помилки в нас нема
Рік тому ми з Sophia Taran вдягли вишиванки і пішли на вибори. Так ми показували, що голосували за продовження розвитку всього українського, що відродилося і з’явилося від 2014 року... І до чого ми мали щастя бути дотичним.
Минув лише рік. Українське перестало бути пріоритетом. Українське кіно ледь вдалося врятувати від планів уряду вбити його фінансування «в нуль».
В Раді постійно виникають ініціативи, як змінити, або відтермінувати закон про мову, квоти і навіть як змінити заборону російського кіно.
Українське змінилося на #какаяразніца .
За цей рік Україна точно суттєво втратила свої зовнішньополітичні позиції. Підхід «нічого про Украіну без України» змінився на мінські домовленості Єрмака про переговори з сепаратистами за посередництва «Росії-миротворця».
Відведення військ призвело до втрати стратегічних позицій, і... до посилення обстрілів та збільшення кількості смертей.
Обіцянка економічного росту в 40% поки що змінилася прогнозом про мінус 7% ВВП лише цього року...
Справедливість і розслідування справ Майдану перетворилися на адвоката Януковича в ДБР та політично мотивовані переслідування самих майданівців і активістів.
Красива політтехнологічна Теза про «нульову толерантність до корупції» розбилася об реальність продажу посад, відмивання мільярдів ПДВ з бюджету в інтересах «особи номер 1» та Офісу Президента.
Обіцянка публічних і жорстких розмов з олігархами змінилася таємними зустрічами, проханнями, заграванням з Коломойський під загрозою дефолту, зміною уряду з людьми Пінчука на уряд з людьми Ахметова, призначеннями олігархів замінниками губернаторів.
В такому слабкому стані держава та управлінська вертикаль не була ще ніколи. «Ліфт» в турборежимі виніс на верхи тих, хто зеленого уявлення не має, що таке необхідні компетенції. Звідси - яскраві флеш-моби про «Маю право на помилку»...
Вони не просто мають це право. Вони регулярно ним користуються і роблять помилки.
Але чим далі, тим менше прав на помилку лишається в країни. Україна змушена виживати вже в нових геополітичних умовах пандемії, світової економічної рецесії, глобальних екологічних загроз. Виживати самою, без допомоги ззовні.
В таких умовах ціна помилки виростає в рази. Кожна помилка - це мільйони безробітних, це мільярди недоотриманих коштів, це, зрештою, багато людських життів. І це, зрештою, ціна державності і її майбутнього.
ПреЗЕдент почався з помилки. Через рік ми зрозуміли: більше права на помилки в нас нема.
