Армія УНР розпочала антибільшовицьку операцію
Волинська група армії УНР під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника вийшла у рейд Другого зимового походу 4 листопада 1921 року.
Група нараховувала 900 бійців і мала сприяти розгортанню в Україні всенародного антибільшовицького повстання. Разом із Подільською групою планувала штурмувати й захопити Київ. У цей час інші підрозділи Повстанської армії УНР мали відтягувати на себе зі столиці більшовицькі війська.
Бійці Тютюнника перейшли польсько-радянський кордон біля сіл Борове і Нетреби – тепер Рівненської області. Під час просування вглиб України зазнали ударів кіннотників 9-ї кавалерійської дивізії командира червоноармійців Григорія Котовського.
У ризиковий Другий зимовий похід значна частина бійців вирушила без взуття та верхнього одягу. На озброєнні мали лише 430 рушниць та 34 кулемети. Перемогти добре оснащені більшовицькі війська не могли. Не вдалося встановити зв'язок з іншими групами, тому Тютюнник вирішив повертатись у Польщу.
Червоні наздогнали українців біля селища Малі Міньки - тепер Житомирської області, де 17 листопада й відбувся вирішальний бій. Попри великі втрати більшовики розкололи Волинську групу УНР. Почали вбивати всіх, навіть поранених на підводах та тих, хто здався. Тоді загинули 400 повстанців, решта потрапила в полон. До Польщі пробилися штаб армії, кінна сотня та поранені, які були на перших підводах, - близько 100 бійців. Похід зазнав поразки.
18 листопада українських полонених перевели до найближчого селища Базар. Там загнали до сільської церкви і синагоги, катували, не давали їсти та пити. Прибув і сам Котовський, який пропонував українцям перейти на бік червоної армії, але всі відмовилися.
Чекісти взялися за допити, а згодом відбувся "суд". 21-23 листопада 359 українців розстріляли з кулеметів. Їхні тіла скидали в ями та присипали землею. Офіцерів відправили на допити до Києва, де незабаром також розстріляли.
Подія увійшла в історію під назвою "Базарська трагедія". Те, що сталося в селищі, більшовики замовчуватимуть.
Із поразкою Другого зимового походу спроби армії УНР визволити Україну з-під більшовицького панування завершились.
Другий зимовий похід армії УНР розпочався 25 жовтня 1921-го. Загальне командування здійснював генерал-хорунжий Юрко Тютюнник. 12 лютого 1929 року Тютюнника заарештовано в Харкові й вислано до Москви. 20 жовтня 1930 року в унутрішній тюрмі ГПУ на Луб’янці його було розстріляно без суду як «зрадника батьківщини й шпигуна».
Після виходу Польщі з війни з більшовиками, згідно з Ризьким миром, Україну окупували до 1,2 млн червоноармійців. Росія почала активно вивозити продовольство з країни. Повсюди вибухали селянські повстання, які жорстоко придушували. Розпочався голод.
Українські війська, що вцілілі після радянсько-польської війни, отримали завдання від Симона Петлюри сформувати партизансько-повстанський штаб, щоб перешкодити вивезенню продовольства. Готувалось всенародне повстанняі та вигнання більшовиків з України.
