[]

Анна Стен - перша українська зірка Голлівуду

Анна Стен - перша українська зірка Голлівуду

Наразі ім’я Анни Стен знайоме лише знавцям старого кіно. Її часто називають американською актрисою, оскільки зліт кінокар'єри Стен відбувся в Голлівуді. Однак за походженням одна з найкрасивіших артисток Старого Голлівуду Анна Стен була українкою. Крім того, в 20-х роках вона була однією з провідних акторок радянського кіно.

Анна Петрівна Фесак (справжнє прізвище акторки) народилась у Києві в 1908 році. Її батько мав козацьке коріння, був танцюристом, працював художником-постановником в театрі. Мати прима-балерина Київського театру опери і балету, родом зі Швеції. Дочка творчих батьків рано захопилася фортепіано й акторською грою в аматорському театрі, опанувала німецьку, зналася на літературі. Уроки балету навчили її граційно рухатися. Мала настільки яскраву вроду (від матері Анна успадкувала світле волосся і шкіру ніжно-молочного кольору, у дівчини були виразні блакитні очі) і її типаж настільки відповідав тогочасній моді, що акторську кар'єру Анні пророкували всі. 

Подейкують, що першим її помітив сам Станіславський, коли гастролював з театром у Києві, і, мовляв, вона навіть зіграла в кількох його п’єсах.

Більшість джерел вказує, що Анна дебютувала у комедії "Дівчина з коробкою" (1927). Але це не так! Насправді вона дебютувала в невеликій ролі в німій комедії "Міс Менді" режисера Федора Оцепа. Саме тоді Федір закохався в дівчину. За рік вони одружились.

За однією з версій саме Оцеп запропонував взяти Анні європейський псевдонім Стен. За іншою - в середині 20-х років акторка вийшла заміж за київського конферансьє і актора естради Бориса Стена (Бернштейна), чиє сценічне ім'я Стен взяла собі як псевдонім. Анна стала музою режисера Оцепа і він задіяв її ще у 4 своїх картинах.

1927-го Стен зіграла у драмі "Земля в полоні", а наступного року – в "Провокаторі",  "Моєму синові", "Білому орлі". Вона дуже швидко стала відомою в СРСР — її портрети з’являються на обкладинках радянских кіножурналів, в яких актрису називали ідеальним втіленням нової радянської жінки. Якось до Анни, яка вже була відомою, зайшла подруга – російська актриса Галина Кравченко:

“Заходжу, значить, до Анни — знаходжу її на кухні. Вона пере. Стоїть над коритом — вся з себе розпатлана, мокра, волосся — бурульками, напівгола, в якихось стоптаних чоловічих черевиках. Тут же щось вариться, булькає. Якісь ганчірки звисають. Я кажу: “Аня, як ти виглядаєш? Боже! Подивися на себе! Ти ж — кінозірка!” . А вона мені у відповідь: “Але я ж радянська кінозірка!”.

Та по-справжньому її талант розкрився в Європі, де вона стала, без перебільшення, кіноіконою! Стен обожнювали однаково палко у Берліні й Парижі. З 1931-го її творча тека поповнилася головними ролями у фільмах "Вир пристрасті", "Бомби над Монте-Карло" та "Сальто-мортале".

1931 рік став знаковим для акторки: вона виконала складну і глибоку роль Грушеньки в картині "Вбивця Дмитро Карамазов", що відзняв чоловік Анни за "Братами Карамазовими" Достоєвського. У процесі зйомок Федору довелося спостерігати, як у дружини зав'язується роман із продюсером Юджином Френке.

Юджин вперше побачив Анну на вулиці: поспішав та ледь не збив її з ніг і розгубився. Краса незнайомки вразила чоловіка, і скоро він побачив фото Анни в журналі. Коли дізнався, що вона - акторка, зробив усе можливе, щоб познайомитися з нею.

Френке став для Анни наставником і опікуном, погодився продюсувати новий фільм Оцепа, щоб частіше бачити Стен. А вона все більше закохувалась у Френке. До кінця роботи над стрічкою переїхала до нього жити. Закохані одружилися. З Федором Анна залишилися друзями.

В 1932 році наша землячка зустріла американського режисера та продюсера Семюеля Голдвіна, який будучи в захваті від того знайомства заявив:

"Це найзначнішій день у всій моїй кар’єрі. Вона - щось особливе, вона - зірка". І запросив Стен до США…

По той бік океану Анна стане першою зіркою Голлівуда з України, зніметься більше, ніж у Європі, отримає відзнаку Венеціанського фестивалю за роль у фільмі "Шлюбна ніч" (1935). Однак її доля в Америці складеться, ой, як не просто…

Чужа країна, інший продюсер, незнайоме оточення. А головне – зовсім інша концепція кіно: в Європі - почуття, за океаном – трюки; в Європі – "Не вірю!", за океаном – "Вірю апріорі!". До того ж, як відомо, неможливо впрягти трепетну лань…

Пізніше Семуель Голдвін зізнається, що мав намір "зліпити" з киянки "нову Грету Гарбо", про що й запустив шалену рекламу. Ймовірно тому глядач навіть не намагався розгледіти в актрисі особистість, талант, оцінити професійне вміння: він просто шукав схожість першої з другою.

У 1942 року, в інтерв'ю українському часопису «Ukrainian life» Анна Стен вперше повідомила про те, що є українкою. Про справжнє її походження знав також і Голдвін:

«Всі вважали Анну німкенею, — розповідав він, — багато хто і зараз так думає. Може, тому, що всі свої хіти вона зробила в німецькому кіно. Але ж ні. Вона була Українкою. Це правда. Вона народилася в Києві…»

Її порівнювали з Марлен Дітріх та називали новою Гретою Гарбо.

Протягом двох років Анна знімалася хоча і рідко, але в іменитих режисерів і в парі з зірками. У тому ж 1934 році вона зіграла Катюшу Маслову в драмі Рубена Мамуляна «Ми знову живі» за романом Толстого «Воскресіння» c Фредріком Марч в ролі Нехлюдова. У 1935 році вийшов дует з Гарі Купером в мелодрамі Кінга Видора «Шлюбна ніч» (премія Венеціанського кінофестивалю за режисуру). У 1936 році Стен знялась у свого чоловіка Френка в мелодрамі «Самотня жінка».

В тому ж 1936 році подружжя повернулося в Голлівуд, і Анна виступила в своїй першій радіовиставі. Потім в її кар'єрі настала трирічна перерва.

У 1939 році Френк зважився продюсувати картину «Експрес вигнання», де Анна зіграла іноземку, яка намагається отримати американське громадянство нелегальним шляхом. У ролі Надін Ніколас вона була так переконлива і зворушлива, що фільм мав деякий успіх, і в 1940 році студія Twentieth Century Fox запропонувала їй роль в картині «Чоловік з яким я одружена». Роль була другорядною, але вельми інтригуючою. Анна зіграла полум'яну фашистку, яка переконала свого чоловіка, наполовину німця, наполовину єврея, прийняти ідеологію фашизму. З того часу головних ролей їй вже не пропонували.

Слід визнати, що в Голлівуді її любили. У неї було багато друзів, і всі, хто працював з нею, відносились до неї з симпатією. Вона була спокійною і дуже милою. Говорили, що вона одягається елегантніше ніж будь-хто. Але, на жаль - все це не могло принести їй акторську славу, про яку вона мріяла.

На питання журналістів вона чесно відповідала, що слава, якої їй дісталося так мало, значила для неї дуже багато:

«Слава більше, ніж гроші або можливість красиво відпочивати. В цьому я не самотня, всі справжні актори думають так. Іноді вони можуть зробити помилку, прорахуватися, або ж їх змушують думати, що найголовніше - це заробляти гроші ... Гроші всього лише кінцевий результат. Що ж стосується слави, то дуже приємно, коли люди тобою захоплюються. Але якщо тобою захоплюються ідіоти, то і плювати на них».

У 1942 році Анна отримала лист від першого чоловіка, Федора Оцепа. Він просив про допомогу. В охопленій війною Європі він не знаходив собі ні місця, ні застосування режисерського таланту. Він сподівався на Голлівуд, де кіно знімали з колишньою інтенсивністю. Анна задіяла всі свої зв'язки і Оцеп зміг приїхати в Америку. Анна взагалі була на рідкість добродушна і жаліслива. Вона не приймала участі в офіційній благодійності, але постійно допомагала бідним російським емігрантам. Анна вважала, що вони з Юджином живуть дуже непогано і що за щастя треба платити, допомагаючи тим, кому щастя дісталося менше. Найчастіше її обманювали, виманюючи гроші нібито на лікування або на поліпшення життєвих умов для дитини, але Анна не обурювалася. Вона вважала, що в обмані винен тільки той хто обманює, а довірливість і простота душі це її гідність, а не недоліки.

Завдяки турботам Анни, Оцеп став режисером фільму «Три російські дівчини», де Стен грала медсестру, що добровільно вирушила на фронт і врятувала життя американському льотчику.

У 1943 рік став останнім продуктивним періодом Стен: вийшло відразу три фільми на військову тематику ( «Четники», «Вони прийшли зруйнувати Америку» і «Три російські дівчата»), де вона грала головні ролі.

У 1944 році Анні запропонували спробувати себе в театрі, вона погодилася, грала на Бродвеї в п'єсі «Чорна Саванна» і в мюзиклі «Окремі кімнати». У кіно після війни вона з'являлася лише в епізодичних ролях. Її останнім фільмом став «Монахиня і Сержант», знятий в 1962 році: подивившись цю картину на великому екрані, Анна вирішила, що більше зніматися не буде. Вона занадто постаріла і змарніла, а хотіла залишитися в пам'яті глядачів нехай не зіркою, але хоча б красунею. І часто повторювала:

«З будь-яким талантом потрібно бути обережним. Таланту треба допомогти відшукати правильний час, правильну планету. Тут справа не в грошах, не в красі, не в самому таланті, не в успіху. Головне - поєднання всіх правильних елементів. А якщо вони не поєднуються, то ... хтось здається, хтось продовжує битися».

Анна була життєлюбною і веселою, їй вистачило сили волі не зламатися, знайти розраду в сімейному щасті та навіть відкрити в собі інший творчий талант: Анна Стен серйозно зайнялася живописом. І як це не дивно, її картини користувалися попитом, та виставлялися в Бостонському музеї, а The Smithsonian Institution (комплекс культурно-освітніх і наукових установ у США-ред.) влаштував європейське турне картин Анни Стен.

Французький кінокритик Жан-Лу Пассек пізніше констатує:

"Анна Стен… залишається... трагічним представником світу голлівудських зірок великої епохи".

Сам Голдвін до кінця життя вважав, що дав маху, запросивши Анну до Голлівуда, бо за 30 років кінокар'єри в США вона знялась лише у 14 стрічках. А от сама Стен в інтерв'ю незадовго до смерті заявила: вона ні за чим не шкодує і рада, що змогла залишитися собою.

Анна Стен і Євген Френк жили в Нью-Йорку душа в душу і до самої смерті зберегли трепетну любов і повагу один до одного. Френк помер 10 березня 1984 года, Анна пережила його на дев'ять років: вона померла 12 листопада 1993 року. Дітей у акторки не залишилося.

В останні роки до неї зачастили журналісти, про неї згадали та все частіше видавали альбоми, де вона красувалася серед інших видатних зірок «Золотого століття Голлівуду». Анна ніколи не цуралася свого походження: в усіх інтерв'ю говорила, що народилася в Києві.

По сьогоднішній день Анну Стен згадують як одну з найстильніших актрис усіх часів, а радянські та німецькі фільми з її участю увійшли в класичний фонд світового кінематографа.

[]
Теги
Схожi
21 липня народився відомий український американський мистець Давид Бурлюк
Люди
21 липня народився відомий український американський мистець Давид Бурлюк
Давид Бурлюк - живописець, графік, художник театру, критик, поет. Один із засновників українського та загальноросійського футуризму...
16 липня народився відомий український письменник-емігрант Василь Барка
Люди
16 липня народився відомий український письменник-емігрант Василь Барка
Василь Барка – митець із когорти українських письменників Америки. Цього видатного письменника-модерніста, літературознавця та філософа двічі номінували на здобуття Нобелівської премії. Він один з перших заговорив про Голодомор на українських землях...
12 липня народилася Хана Орлова - французька скульпторка українського походження
Люди
12 липня народилася Хана Орлова - французька скульпторка українського походження
Хана Орлова - стала першою жінкою-скульптором, яка домоглася світової популярності...
14 червня народилася українська мисткиня-емігрантка Наталія Ґеркен-Русова
Люди
14 червня народилася українська мисткиня-емігрантка Наталія Ґеркен-Русова
Художниця театру та кіно, графік, майстриня декоративно-ужиткового мистецтва, теоретик і пропагандистка українського професійного театру...
26 травня народилася Ольга Косач-Кривнюк - дочка Олени Пчілки та молодша сестра Лесі Українки
Люди
26 травня народилася Ольга Косач-Кривнюк - дочка Олени Пчілки та молодша сестра Лесі Українки
26 травня 1887 році народилася Ольга Косач-Кривнюк – письменниця, перекладачка, етнографиня, лікарка, дочка Олени Пчілки та молодша сестра Лесі Українки...