Ахматова. Світ Анни

23 червня виповнюється 131 рік з дня народження великої поетеси минулого століття Анни Ахматової, яка по праву вважається однією з кращих у своєму ремеслі. Мисткиня українського походження, представниця акмеїзму, вона є однією з представників «Срібної доби», учасниця акмеїстичного угруповання «Цех поетів». Її твори, що були написані за часів радянської влади, повні лірики, до сих пір вивчаються у багатьох країнах. Вони перекладені на кілька десятків мов, і популярні далеко за межами України. При цьому сама поетеса прожила досить важке і часом дуже сумне життя ...

Цікаві факти з життя Анни Ахматової

Дочка відставного капітана другого рангу, спадкова дворянка, Анна Андріївна Горенко народилася жарким червневим днем 1889 року за Одесою в родині Андрія Горенка й Iнни Еразмiвни Стогової. 1890 — родина переїхала з Одеси до Царського Села, де Анна навчалася в Царськосільській гімназії в 1900–1905 роках.

Перший вірш вона написала в 11 років. Результат її не надто вразив, але породив бажання вдосконалюватися і домогтися більшого.
Батько майбутньої поетеси не вірив в її талант і заборонив ставити під віршами її справжнє прізвище - Горенко. Тому дівчина використовувала псевдонім дівоче прізвище своєї прабабусі - Ахматова.

Поетеса і її перший чоловік, Микола Гумільов, познайомилися ще під час навчання дівчини в гімназії. У 1910 році вони одружилися, і від цього шлюбу на світ з'явився син Лев. Сім'я проіснувала 4 роки, потім Ахматова і Гумільов розійшлися, але розлучення було оформлене лише в 1918 році (факти про Гумільова).
Під час поїздки в Париж у неї виник нетривалий роман з художником Амедео Модільяні. Результатом цих відносин стали кілька десятків картин, написаних великим італійським живописцем.

Анна Ахматова була надзвичайно худою, за що в молодості її дражнили «мумією, яка всім приносить нещастя».
Знаменитої поетесою її зробив збірник «Четки» - це була друга книга з її творами, що вийшла у світ.
У роки Першої світової війни Ахматова захворіла на туберкульоз. Раніше від цієї хвороби померли дві її сестри, і поетеса боялася, що її чекає та ж доля, проте в результаті упоралася з цим небезпечним недугою.
Всього у Ахматової було три чоловіка - після розлучення з Гумільовим вона кілька років прожила з сходознавцем Володимиром Шилейко, а потім перебувала в цивільному шлюбі зі знавцем мистецтва Миколою Пуніним.
Вірші писала російською мовою, започаткувавши свій особистий напрямок в "жіночій поезії".

Сжала руки под темной вуалью...
«Отчего ты сегодня бледна?»
— Оттого что я терпкой печалью
Напоила его допьяна.

Как забуду? Он вышел, шатаясь,
Искривился мучительно рот...
Я сбежала, перил не касаясь,
Я сбежала за ним до ворот.

Задыхаясь, я крикнула: «Шутка
Все, что было. Уйдешь, я умру».
Улыбнулся спокойно и жутко
И сказал мне: «Не стой на ветру».

Поетеса кілька років жила в одній квартирі зі своїм коханцем, мистецтвознавцем Миколою Пуніним, його дружиною і дочкою. Всі учасники цього «трикутника» були нещасні, але не поспішали щось міняти. За ці роки вона не написала жодного вірша.

У період репресій під арештом опинилися і син Ахматової - Лев, і її цивільний чоловік Пунін, і колишній чоловік Гумільов.
Після арешту Льва Гумільова Ахматова разом з сотнями інших матерів ходила до сумно відомої в'язниці "Хрести". Одного разу одна з змучених чеканням жінок, побачивши поетесу і дізнавшись її, запитала: " А ЦЕ ви можете описати?". Ахматова відповіла ствердно і саме після цього випадку стала працювати над "Реквіємом". Так х'явилась її знаменита поема «Реквієм». Твір було опубліковано тільки в кінці 1980-х років.

Після арешту Пуніна поетеса залишила його пальто висіти на вішалці як пам'ять про нього. Зараз в цій квартирі розташований музей Ахматової, і пальто з вішалки так ніхто і не прибрав.
Колишній чоловік Ахматової, Гумільов, був розстріляний через кілька днів після арешту, Пуніна відпустили на свободу, проте потім знову затримали, і в підсумку він помер в таборах, а син поетеси Лев в цілому провів за гратами більше 10 років.
У 1920-х роках вона працювала діловодом в бібліотеці сільгоспінституту в Петербурзі.

Багато творів Ахматової не друкувалися не тільки за життя автора, але навіть протягом цілих 20 років після смерті поетеси.
Поетеса все життя вела щоденник, але відомо про це стало тільки після її смерті.
Після війни Ахматової зробив пропозицію вчений-медик Володимир Гаршин - про свої наміри і почуттях він повідомив в листі. Ще до того, як поетеса встигла йому відповісти, Гаршин передумав одружуватися на Ахматової, пославшись на те, що уві сні йому з'явився привид загиблої дружини і попросив цього не робити.
Перед смертю Ахматова все-таки зблизилася з сином Львом, який довгі роки був на неї незаслужену образу. Після смерті поетеси Лев Миколайович взяв участь у спорудженні пам'ятника разом зі своїми студентами (Лев Гумільов був доктором Ленінградського університету). Матеріалу не вистачало, і сивочолий лікар разом зі студентами бродив по вулицях у пошуках каменів.