6 липня народилась українська художниця-емігрантка Людмила Морозова
Мисткиня з’явилася на світ 6 липня у Києві в сім’ї адвоката. Навчалась в Першій приватній жіночій гімназії О. Дучинської. У 1925 році - в художньо-індустріальній профшколі. Завершувала навчання вже у Київському художньому інституті у майстерні професора Федора Кричевського. За те, що Людмила «любила писати церкви», її кілька разів виключали з навчання.
Про це повідомляється на сторінці Музей української діаспори у Facebook.
У 1936 році Людмила Морозова стала учасницею складної експедиції до Сванетії, яку очолив професор Іполит Моргілевський — відомий науковець, член-кореспондент Академії архітектури СРСР. У серпні 1943 році Морозова залишає Київ і разом із матір'ю переїжджає до Львова.
У середині 1945 року отримує статус «переміщеної особи» і понад п'ять років з матір'ю перебуває в таборах Ашафенбурга, Франкфурта-на-Майні та Берхтесгадена. На початку 1948 року у таборі Ашафенбурга проходить курс навчання в технічній школі, отримуючи спеціальність художника з комерційної плакатної та рекламної справи.
Вона стала першою художницею, котра на запрошення професора Моргілевського потрапила в складі археологічної експедиції на Кавказ.
Морозова також була однією з небагатьох, хто наважився виступити свого часу проти знесення Михайлівського золотоверхого собору в Києві. І коли стало зрозуміло, що руйнування пам’ятки неминуче, вона ввійшла до складу ініціативної групи, яка зосередилася на збереженні бодай частини собору – його фресок і мозаїк. Пізніше, будучи у США, художниця продавала свої картини й виручені кошти відправляла в Україну на відбудову Михайлівського золотоверхого собору.
У роки Другої світової війни Морозова емігрувала й згодом оселилася в невеличкому містечку Гантер в США. Там вона займалася викладацькою діяльністю, час від часу їздила на пленери до Греції. У червні 1955 року в Нью-Йорку відкриває першу виставку картин. У січні 1956 р. - другу, на якій представляє 122 свої роботи.
В останні роки життя Людмила Морозова важко хворіє, зокрема переносить операцію на очах. Здоров'я продовжує погіршуватися, і 1 березня 1997 року за кілька місяців до 90-літнього ювілею художниця помирає.
Одним із останніх бажань художниці було поховати її на батьківщині. Воля мисткині була виконана, сьогодні її прах покоїться на Берківцях.
Картини Людмили Морозової зберігаються в державних та приватних колекціях різних країн світу. Зокрема, унікальна добірка творів художниці представлена в постійній експозиції Музею української діаспори у Києві.
Раніше Український дощ писав, що дослідниця життя та творчості Лесі Українки та її родини Тамара Скрипка передала з США до Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки унікальний експонат.