50 років легендарному гурту Queen: історія, не переказана у фільмі (відео)

50 років легендарному гурту Queen: історія, не переказана у фільмі (відео)

50 років тому, 1 березня 1971 року, до трьох лондонських рок-музикантів-початківців Фредді Меркьюрі, Брайана Мея і Роджера Тейлора приєднався четвертий - Джон Дікон. І хоча трійця вже і до приєднання Дікона встигла набути певної популярності, саме ця дата, коли остаточно оформився класичний склад Queen, вважається днем заснування однієї з найяскравіших і найпопулярніших груп в історії рок-музики. Про це пише ВВС.

Чесно кажучи, піввіковий ювілей Queen треба було відзначати 18 липня минулого року. Саме в цей день 50 років тому група Smile, заснована ще у 1968 році студентом-астрофізиком Імперського коледжу в Лондоні і початківцем-гітаристом Брайаном Меєм, взяла собі для виступу в альма-матер Мея нове ім'я - Queen. З цього приводу в березні 2013-го на стіні Імперського коледжу Лондона в присутності Брайана Мея і Роджера Тейлора було встановлено меморіальну дошку на честь цього знаменного концерту.
Нове ім'я для групи придумав її новобранець - екстравагантний і експресивний молодий уродженець Занзібару з екзотичним змішаним персько-індійським походженням і таким же екзотичним ім'ям Фредді Бурсала.

На той час Фредді встиг спробувати свої сили у парі-трійці груп-невдах, навчався на модельєра і заробляв собі на життя, продаючи на одному з критих ринків Лондона барвистий одяг для хіпі, музичні інструменти, східні сувеніри та іншу контркультурну атрибутику.

У декількох кварталах від того ринку у будівлі Імперського коледжу і базувалася група Smile, барабанщик якої Роджер Тейлор час від часу теж приходив на ринок трохи підробити. Через Тейлора Фредді і познайомився зі Smile і запропонував свої послуги в якості вокаліста. Відігравши лише один концерт 27 червня 1970 року на благодійному святі в маленькому провінційному містечку Труро, Бурсала запропонував групі нове ім'я - Queen.

Ветерани Мей і Тейлор від цієї ідеї спочатку були далеко не в захваті. І не тому, що їм не подобалася королева. Просто слово "queen" в англійській мові ще з XIX століття позначало екстравагантних, жіночного вигляду чоловіків, як правило, геїв. І хоча до камінг-ауту Фредді було ще далеко, і, більш того, в той час він і сам ще не в повній мірі усвідомлював себе гомосексуалом, він, безумовно, був і екстравагантний, і жіночний. І йому, безумовно, імпонував прихований в новій назві підривний сенс, така собі дуля в кишені британському суспільству. В Британії у 1967 році тільки-тільки легалізувати гомосексуальні зв'язки і далеко не повністю ще позбавилися від гомофобії.

"Це прекрасно, дорогі мої, людям сподобається", - переконував Фредді своїх партнерів.

І переконав. Ну і заодно змінив ім'я й собі самому, замінивши Бурсала, що дивно звучить для англійської вуха, на благозвучне Меркьюрі, яке асоціюється з текучою сріблястою ртуттю і швидконогим римським богом торгівлі.

1 березня 1971-го, втомившись від постійних змін бас-гітаристів, Queen після прослуховування у лекційному залі все того ж Імперського коледжу нових кандидатів, нарешті взяли у групу Джона Дікона, з яким Мея і Тейлора недавно познайомив їх спільний знайомий. І хоча перший концерт з Діконом Queen зіграли тільки в липні, саме 1 березня - день остаточного формування гурту, у який відзначається півстолітній ювілей групи.



Наступні два роки пройшли у важкій боротьбі - ще навіть не за успіх і визнання, а тільки за слабкі намітки цього поки ще примарного визнання, тобто за будь-які повноцінні концерти і можливість записати і випустити перший, дебютний альбом.

Спочатку музикантам пощастило. Знайомий звукорежисер влаштувався на роботу в нову студію на околиці Лондона, і йому потрібна була група для тестування щойно встановленої нової апаратури. Queen вхопилися за вигідну пропозицію побути піддослідними кроликами і в якості компенсації отримати можливість робити власні демозаписи. Так і з'явилися перші п'ять оригінальних пісень.

Пісні писав здебільшого Меркьюрі, який виявився не тільки яскравим і експресивним вокалістом і піаністом, але й цілком самобутнім і впевненим сонграйтером.

Однак переговори з різними лейблами з тих чи інших причин постійно зривалися. Один з лейблів, поки йдуть пошуки контракту, запропонував групі свою студію - у ті години, коли вона не задіяна. Цими годинами виявився абсолютно нелюдський час - з трьох до семи ранку. Але, як говорить англійська приказка, beggars can not be choosers - жебракам не до вибору, і Queen були раді й цьому.

Тим більше, що концертні перспективи виглядали ще більш гнітючими. На їх виступ в одному з лондонських коледжів в початку 1972 року прийшло аж... шість глядачів. Після ще кількох безуспішних спроб група на вісім місяців припинила всі концертні виступи і повністю зосередилася на студійній роботі - в ті самі ранкові або, точніше, нічні години.
До кінця осені альбом був готовий. Тільки випускати його як і раніше не було кому - довгоочікуваного контракту так і не було.

У листопаді та грудні Queen зіграли пару концертів в лондонських клубах, в тому числі в легендарному Marquee, зумівши привернути до себе увагу ВВС. У лютому 1973 року невиданий і навіть не випущений альбом пролунав на хвилях музичного каналу BBC Radio 1. І вже через місяць контракт був підписаний - причому не з будь-ким, а з головним і самим могутнім китом британського рекорд-бізнесу, концерном EMI, в стайні якого були і The Beatles, і Pink Floyd, не кажучи вже про десятки і сотні менш іменитих артистів.

Так, чіпляючись зубами і нігтями, не здаючись і не втрачаючи віри в себе, Queen пробилися до довгоочікуваного музичного Олімпу, отримавши "путівку в життя". Правда, це був усього лише вхідний квиток у великий музичний бізнес, і тільки майбутнє могло показати, яке місце в ньому зможе зайняти молода зухвала команда.

Перший, з таким трудом записаний альбом, названий просто Queen, побачив світ у липні 1973 року, а за тиждень до нього з'явився сингл Keep Yourself Alive. Ні альбом, ні сингл великого успіху не мали, хоча і непоміченими теж не залишилися. Журнал Rolling Stone навіть назвав альбом "чудовим". Лише згодом, уже після досягнення групою всесвітньої слави, альбом отримав запізніле визнання - у 2011 році New Musical Express включив його до свого списку "100 кращих альбомів, які ви ніколи не чули", а Keep Yourself Alive у 2008 році потрапила в список "100 кращих гітарних пісень усіх часів".

Але це поки що було у майбутньому, і Queen практично без перерви, тут же, в серпні 1973 року, засіли за запис другого альбому.
Зберігши те саме поєднання важкого року і прогрессива, група, нарешті намацала свою "фішку". Фірмовою рисою її звуку стало багаторазове накладення інструментальних, а, головне, вокальних партій. В результаті композиційно і аранжувально альбом звучав куди більш різноманітно.

Через півроку після дебюту альбом Queen II просунувся значно вище свого попередника, діставшись до п'ятого місця в британських альбомних списках популярності, а сингл Seven Seas of Rhye посів десяте місце у британському Топ-20.
Але найбільше Queen II запам'ятався своїм оформленням. Скориставшись іконічною фотографією Марлен Дітріх з фільму 1932 року "Шанхайський експрес", художник Мік Рок розмістив чотирьох музикантів у ромбоподібному поєднанні на чорному тлі, а Меркьюрі на передньому плані схрестив руки так само, як це робила на своєму знаменитому знімку велика актриса.

Запозичена Міком Роком у Марлен Дітріх композиція фотографії стала для Queen не менше іконічною, ніж для неї самої. Саме цей збільшений до гігантських розмірів знімок багато років проєктувався на екрани під час концертного виконання самого знаменитого хіта групи Bohemian Rhapsody - в тих його фрагментах, де складне багаторазове студійне накладення не піддавалося живому відтворенню.

8 листопада 1974 року побачив світло Sheer Heart Attack, ставши третім альбомом групи, випущеним менш ніж за півтора року.
Група стрімко набирала популярність. Ця популярність була обумовлена ​​небаченим для групи успіхом синглу Killer Queen, що з'явився за два тижні до виходу альбому. Сингл дістався до другого місця в британських хіт-парадах і став першим повноцінним хітом групи за океаном, що і перетворило її, нарешті, на самий що ні на є мейнстрім світового року.

Альбом Sheer Heart Attack майорив різноманітністю легких невибагливих жанрів - мюзик-хол, регтайм, карибська ритміка. А головне, виділяв запальний, майже начисто відсутній в Прогрессиві гумор. Неможливо було без посмішки слухати головний хіт альбому - Killer Queen - пісню, як говорив її автор Фредді Меркьюрі, про повію зі світського суспільства. Весь альбом був пройнятий витонченістю і легкістю, музичною винахідливістю і неймовірною свіжістю. А вишенькою на торті був програмний, майже як маніфест, напис на обкладинці: "No synthesisers!" (Без синтезаторів).

Успіх Sheer Heart Attack і Killer Queen вивели групу до вищої ліги світового року, і їх наступний альбом A Night at the Opera, з назвою, заманливо-дотепно запозиченою у комедійного шедевра братів Маркс "Ніч в опері", з нетерпінням очікували по обидві сторони океану. 

Незважаючи на стилістичне розмаїття, важко сказати, якою мірою альбом виправдав би очікування публіки, якби в ньому не було Bohemian Rhapsody. 



Розтягнута на шість хвилин композиція, лише долаючи опір босів EMI, які вважали її занадто довгою і занадто складною для випуску на синглі, стала не тільки No1 для Queen, не тільки захопила "священний Грааль" британської поп-музики, опинившись на першому місці у різдвяному хіт-параді, а й безпрецедентні дев'ять тижнів не сходила з вершини чартів.

Немає сенсу перераховувати всі незліченні титули і нагороди, якими за ці десятиліття були удостоєні і пісня і група. Зазначимо лише, що у 2018 році після виходу однойменного фільму корпорація Universal Music Group оголосила, що за кількістю онлайн-стрімів Bohemian Rhapsody випередила всі інші пісні ХХ століття. А музиканти Queen з тих пір перетворилися в мегазірок поп-музики і шоу-бізнесу. Вони домоглися того, чого хотіли - сходження на вершину успіху. 

Далі від альбому до альбому пісні Queen ставали все простіше, прямолінійніше і передбачуваніше. У них було все менше і менше винахідливості і привабливої свіжості. Зате все більше і більше стало помпезності. На зміну симпатичній і тонкої самоіронії прийшло гордовите самовихваляння, апофеозом якого стала пісня "We Are the Champions".

Змінилося місце існування і середовище уявлення. Queen тепер незмінно виступали на величезних стадіонах, де музика за визначенням повинна була бути гучною і доступною. Змінився і зовнішній вигляд. Меркьюрі зістриг довге волосся, відпустив чорні вусики, а на сцену став виходити виключно в обтягуючих його струнке тіло білих джинсах і з оголеним торсом.

Якщо Queen як група загалом не сильно вписувалася у домінуючу в британській поп-музиці 70-х естетику глем-року, то сам Меркьюрі своїм власним іміджем поступово затьмаривший в очах публіки імідж групи, став одним з найяскравіших його проявів. При всьому своєму безумовному таланті, в останні роки життя і тим більше вже після смерті зусиллями нестримних піар-кампаній його імідж став виходити за межі доброго смаку. Проте це анітрохи не знижувало всесвітньої популярності Queen і самого Меркьюрі.

Для Queen ще одним апофеозом став виступ на влаштованому Бобом Гелдофом 13 липня 1985 року на стадіоні "Уемблі" концерту Live Aid на підтримку голодуючих дітей Ефіопії перед глобальною телевізійною аудиторією чисельністю майже у 2 млрд людей.
Queen на чолі з нестримним Меркьюрі затьмарили всіх з ким поділяли сцену зірок найвищого рівня, включаючи Елтона Джона, Мадонну, Міка Джаггера, Девіда Боуї і навіть Пола Маккартні.


Фредді Меркьюрі помер в результаті ускладнень від СНІДу 25 листопада 1991 року. Його останній тур з Queen пройшов ще п'ятьма роками раніше - e 1986-му, хоча останній записаний уже хворим Меркьюрі разом з групою альбом Innuendo, вийшов вже у рік його смерті - в 1991-му.

У 1995-му Мей, Тейлор і Дікон наклали відсутнє інструментування на недопрацьовані до рівня готових пісень вокальні та фортепіанні партії Меркьюрі і випустили альбом Queen з символічною назвою Made in Heaven.

У січні 1997 року троє музикантів Queen виступили разом з Елтоном Джоном і балетом Моріса Бежара в Парижі на концерті пам'яті Меркьюрі. Це була остання поява на сцені Джона Дікона, який вирішив назавжди залишити музику.

Так завершилася ера Queen і почалася їх справжня канонізація.

[{"ad_code":"","ad_pic":"assets\/uploads\/root\/images\/house1.jpg","date":"","active":"","thumb":"","ad_link":""}]
Теги
Схожi
Український письменник Сергій Жадан мобілізується до лав Нацгвардії
Культура
Український письменник Сергій Жадан мобілізується до лав Нацгвардії
Письменник та музикант Сергій Жадан мобілізується до лав 13-ї бригади Національної бригади України «Хартія»...
Вийшов трейлер найочікуванішого фільму року про Розстріляне Відродження
Культура
Вийшов трейлер найочікуванішого фільму року про Розстріляне Відродження
Український ігровий фільм Тараса Томенка «Будинок Слово. Нескінчений роман» вийде в український прокат 9 травня...
Мовний омбудсмен попросив Warner Bros. перекласти українською програми, які транслюють російською
Культура
Мовний омбудсмен попросив Warner Bros. перекласти українською програми, які транслюють російською
Уповноважений із захисту державної мови Тарас Кремінь попросив Warner Bros. Discovery створити українськомовну аудіодоріжку ...
У Києві покажуть інтерактивну виставу: глядачі самі обиратимуть розвиток подій і фінал
Культура
У Києві покажуть інтерактивну виставу: глядачі самі обиратимуть розвиток подій і фінал
Театр Aktorstvo презентує унікальну виставу-соціальний фарс, що досліджуватиме вибір глядачів...
Геніальній поетесі Ліні Костенко - 94 роки
Культура
Геніальній поетесі Ліні Костенко - 94 роки
Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року у Ржищеві на Київщині. Її батько — педагог, який знав 12 мов...