4500-річні поховання виявили археологи на Луганщині
У Нижній Дуванці, на Сватівщині, працюють археологи. Серед поля там знайшли курган. У ньому збереглися залишки поховань, вік яких приблизно 4000-4500 років. Про це повідомляє сайт міста Сватове.
Таких поховань сім, дослідили лише три. Під час розкопок знайшли унікальні знахідки. Доктор історичних наук, професор кафедри історії і археології Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Юрій Бровендер каже, Нижня Дуванка цікава великою кількістю курганів і курганних груп. Самих курганів на нижньодуванських землях нараховується 150.
"Цей курган унікальний тим, що навколо центрального поховання виритий ось цей рів. Він зветься сакральним колом. Це старовинна індоєвропейська традиція ховати так людей, створюючи навколо сакральний простір, аби душа померлого була під захистом. Цей рів був навколо кургана", - розповідає Юрій Бровендер.
Його діаметр десять метрів і він навколо центрального поховання. Ми його ще не розкопали. Є припущення, що це поховання відноситься до ямної культурної традиції. Коли людей ховали у катакомбах. Якщо говорити про час поховання, то це рубіж 3 і 4 тисячоліття до нашої ери. Це час, коли зводилася найдавніша піраміда Джосера.
Перше поховання, яке розкопали археологи у цьому кургані - дитяче. Серед знайдених у катакомбі речей є унікальна і дуже рідкісна знахідка - сокира-молоток. Юрій Бровендер каже, швидше за все його поклали біля тіла дитини для захисту.
"Кам’яна сокира-молоток, яку ми знайшли у дитячому похованні - рідкісна знахідка. Вона експозиційна. Цього року буквально за два тижні у Східноукраїнському національному університеті ми відкриємо археологічний музей «Відкрита історія» до сотої річниці університету. І ось ця сокира з Нижньої Дуванки посяде у ньому гідне місце. Сокира виготовлена з граніту, відшліфована. Для того, аби зробити таку, потрібне було вміння і, звісно ж, час. Хтось вважає, що такі сокири були бойовими, але погляньте - хіба можна такою сокирою завдати ворогові удару? Думаю, її використовували у металообробці", - каже професор.
Площа кургану 20 на 20 метрів. Юрій Михайлович каже, він створений так, що у нього можна було допоховати людину і не викопувати новий. Про те, що у цей курган робили допоховання свідчить нерівномірність у забарвленні шарів грунту. У землі, ніби на стовбурі дерева, про це свідчать лінії.
"У Нижній Дуванці багато дитячих поховань. Минулого року, коли ми тут досліджували курган, його головним похованням було дитяче - дівчини-підлітка, поруч з нею були альчики. Це така іграшка, її робили з кісток мілких парнокопитних тварин. І використовували як гральні кістки. Таких альчиків у минулорічному похованні було 60. Знайшли ми їх і цього року у дитячому похованні, поруч з сокирою. До речі, альчиками і досі грають казахи", - розповідає Юрій Бровендер.
Юрій Бровендер каже, що знахідки з кургану передадуть до університетського археологічного музею.
Розкопки у Нижній Дуванці проходять не вперше. Минулого року Юрій Бровендер і студенти Східноукраїнського національного університету знайшли курган у Нижній Дуванці.
