3 травня у Києві народилася «мати Ізраїлю» Голда Меїр
Голда Меїр, уроджена Мабович, народилася 1898 року в Києві, в сім'ї бідного теслі. Мабовичі жили на Басейній вулиці, біля старої Бессарабської площі, в непримітному двоповерховому будиночку.
Коли Голді було вісім, її сім'я емігрувала до Мілуокі, штат Вісконсин, США. Там дівчина закінчила педагогічний коледж і здійснила мрію свого дитинства, ставши шкільним учителем. 1917 року Голда вийшла заміж за Моррісона Меєрсона.
Великий вплив на Меїр зчинило знайомство з Давидом Бен-Гуріоном та Іцхаком Бен-Цві – гостями з Близького Сходу, що зупинилися в будинку її сім'ї. Саме вони згодом зіграли доленосну роль у становленні Ізраїлю.
Вражена спілкуванням із новими друзями, Голда вступила до єврейської партії "Робітники Сіону", а 1921 року разом з чоловіком, старшою сестрою та двома її дітьми в межах репатріації поїхала до Палестини.
На момент проголошення незалежності Ізраїлю Меїр була матір'ю двох дорослих дітей – 26-річного Менахема і 22-річної Сари. З чоловіком вона розійшлася, занурившись із головою в громадську діяльність. Уже після смерті Морріса Меїр зізналася, що дуже завинила перед ним.
14 травня 1948 року Голда Меїр у числі 200 найвпливовіших єврейських політиків брала участь у церемонії проголошення Ізраїлю. Вона також була однією з двох жінок, які підписали Декларацію незалежності.
У новоствореному уряді Меїр стала пані послом до СРСР, потім – міністеркою праці, а з 1956 року – міністеркою закордонних справ. Через твердий характер і рішучість Голду називали "єдиним чоловіком в уряді", і 1969 року вона стала прем'єркою Ізраїлю – першою жінкою в країні, яка обійняла цю посаду, і третьою в світі.
За п'ять років на посту прем'єрки вона домоглася зниження податків для бідних, а також ініціювала будівництво соціального житла.
Голда Меїр стала першим лідером Ізраїлю, якого запросив до себе папа римський Павло VI. Він високо оцінив її досягнення, подарувавши на пам'ять срібного голуба з написом:
"Прем'єр-міністру Ізраїлю від папи".
Пост глави уряду Меїр залишила після збройного конфлікту 1973 року, відомого як війна Судного дня, коли Єгипет і Сирія, об'єднавшись, атакували Ізраїль. І хоча цю війну країна виграла за 18 днів, втрати Ізраїльської держави склали близько 2,5 тисячі осіб.
Усю відповідальність за те, що сталося, глава уряду вирішила взяти на себе – вона подала у відставку 1974 року, незважаючи на прохання парламенту залишитися.
Голда Меїр померла від лімфоми 8 грудня 1978 року, через кілька місяців після свого 80-річчя. Її поховали на Горі Герцля в Єрусалимі. Якось, обдумуючи перипетії свого життєвого шляху, колишня прем'єрка сказала:
"Я не вибирала кар'єру. Я не вибирала професію. Просто так склалося".
Ключові дати з життя видатної жінки:
- 1906 року родина емігрувала з Києва до США, де дівчина здобула середню освіту і стала вчителькою, закінчивши Педагогічний коледж,
- 1921 року разом із чоловіком та сестрою на пароплаві "Покахонтас" Голда прибула до Палестини,
- 14 травня 1948 року Голда Меїр взяла участь у проголошенні незалежності Ізраїлю і стала єдиною жінкою серед 24 представників, хто підписали Декларацію Незалежності,
- з вересня 1948 року по квітень 1949 року Голда була Послом Ізраїлю в СРСР,
- у 1949 році обрана міністром праці і соціального забезпечення, за короткий час реалізувала дві потужні програми: домобудівництво (30 тисяч будинків) і прокладення доріг, які ізраїльтяни назвали "золотими",
- у липні 1956 року Меїр призначена міністром закордонних справ і представником Ізраїлю в ООН,
- 17 березня 1969 року Голда Меїр була обрана прем'єр-міністром Ізраїлю. Пробула на цій посаді 5 років. Вона стала першою жінкою на чолі уряду в Ізраїлі та третьою у світі (після Сірімаво Бандаранаїке на Цейлоні та Індіри Ганді в Індії).
Голда Меїр стала першим керівником Ізраїлю, якого запросив до себе папа Павло VI.
В Україні іменем Голди Меїр названий Українсько-ізраїльський інститут стратегічних досліджень.
На будинку по вулиці Басейній в Києва, де народилась Голда Меїр, у 1998 році (до 100-річчя від дня її народження) відкрита меморіальна дошка.
