22 березня - День таксиста
22 березня щороку в Україні та цілому світі святкується День таксиста, професійне свято водіїв таксі.
Цього дня у далекому 1907 році вперше у столиці Великобританії на дорогах з'явилися кеби, які було обладнано спеціальними лічильниками, які рахували вартість поїздки згідно проїханим милям. Вартість однієї милі називалася таксою. Звідти і пішла назва легкових автомобілів для комерційного перевезення пасажирів - таксі. А лічильник стали називати таксометром.
Більше 100 років тому, у 1912 році на вулицях Києва люди могли в останній раз побачити візників, які управляли кінними екіпажами і доставляли людей у потрібні їм місця за грошову винагороду.
Вже у 1913 році на дорогах української столиці з'явилися перші таксі з "шашечками".
Для приватного таксі до Києва завезли з-за кордону кілька десятків імпортних автомобілів - Renault, Mercedes, Ford, Dodge, Lorraine-Dietrisch, Case. Всі вони були обладнані «шашечками», вірніше, шашечки були нанесені на борту цих автомобілів (а саме, автомобілів марки Ford, які закупили в Америці спочатку для таксі), управляли ними молоді водії в макінтошах.
Так звані "шашечки" були придумані таксомоторною фірмою з Чикаго, і на той час не були загальнопоширеним брендом, а були лише розпізнавальним знаком цієї чиказької служби таксі. Вони ж «позичили» шашечку у чорно-білого картатого прапора, яким до цих пір розмахують на будь-яких перегонах.
Послугами таксі того часу користувалися виключно представники царської родини, їхні родичі, а також багаті мануфактурники і громадяни з грошима, які могли дозволити собі платити по 1 карбованцю 20 копійок за 10 км шляху, або за годину їзди.
У далекому, 1913 році, таксистам заборонено було перевищувати швидкість їзди більше 10 км на годину, для того, щоб не лякати кінні екіпажі та пішоходів. Адже автомобілі в той час були дивиною, та й всі відомі правила дорожнього руху на той час містилися на пів-аркуша.
Але в роки Першої світової війни київські таксі стали не потрібні, і їх відвезли назад в Америку. А знову відродилися вони тільки в 30-і роки XX століття, та й то у вигляді державного підприємства.
До Другої світової війни таксі в Києві були також доступні виключно еліті. В основному, їх використовували люди, які заздалегідь замовили авто, аби поїхати в аеропорт або пологовий будинок. А ось під час війни замість таксі на київських дорогах роз'їжджали маршрутні таксі або маршрутки марки ЗІС. Та й то, на маршрут їх виходило не більше 10 машин в день, адже бензину у воєнну пору не вистачало.
У післявоєнні роки настала ера "Побед". Паралельно з «Победою», у 50-ті роки в таксі працювали і «Волги». Таксометр був уже не зовні, а на панелі приладів, і ці автомобілі вироблялися спеціально для таксі і оснащувалися радіоприймачами.
З 70-х років в таксі Києва, а також всього Радянського Союзу, починає працювати ГАЗ-24-01, і ГАЗ-24-04, оснащений додатковими сидіннями для перевезення 7 пасажирів. Вони працювали на 76 бензині. На задніх дверях таксі встановлювали зелений ліхтарик, який горів, коли машина була вільна, і згасав, коли вона була зайнята. Саме про ці машини у СРСР співали - «Зеленоглазоє таксі».
На сьогоднішній день практично кожен таксист - це незалежний підприємець, який працює на певну таксомоторних фірму, і платить їй щомісяця гроші за роботу диспетчера і комплектацію зв'язком. Хоча в останні роки стали набирати популярність компанії, які закуповують власні комфортабельні автомобілі, брендують їх і наймають водіїв на зарплату.
У будь-якому випадку, таксі в Києві і Україні сьогодні - це один з найбільш затребуваних видів транспорту, особливо для тих, хто цінує комфорт і затишок під час поїздок по місту.
