З Різдвом Христовим! З Різдвом, яке святкує більшість християн на Землі

Згідно з Євангелієм Ісус з Наазарету, названий Месією, або грецькою Христос, народився у часи правління імператора Августа в юдейському місті Віфлеємі у сім'ї теслі Йосипа Обручника і його нареченої Марії. Подружжя з Назарету прибуло до Віфлеєму для участі у перепису населення. Родина через брак вільних помешкань у місті була вимушена переночувати у печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди. Фактично в хліву і народився Ісус.

У перші два століття нашої ери не було відомо точної дати і року народження Ісуса з Назарета. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли саме Христос народився. Тому різними групами християн Різдво відзначалося по-різному — на Заході то 20 травня, то 25 березня, у римський день початку весни. Пізніше теологи визначили, що оскільки творення світу закінчилося в день весняного рівнодення (21-24 березня), то і діва Марія зачала сина Божого у цей день і могла його народити через дев'ять місяців, тобто в кінці грудня.

На Сході Різдво довгий час святкувалося разом зі святом Богоявлення 6 січня, тобто свято поєднувало не тільки появу Ісуса Христа при його хрещенні, але і його появу на землі, тобто його народження. Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграв святий Йоан Золотоустий, під впливом якого святий Григорій Богослов запровадив це свято у Константинополі.

Після 313 року, коли римський імператор Костянтин I запровадив християнство на державному рівні, святкування Різдва з Риму почало поширюватися на північ і захід Європи, доповнюючись іншими традиціями, наприклад, наряджанням ялинок, запозиченим у германських племен, і отриманням подарунків від святого Миколая, покровителя дітей.

Офіційно дата 25 грудня була затверджена на Третьому Всесвітньому Ефеському церковному соборі у 431 році, а у 438 році в кодексі імператора Феодосія II з'явився закон про про загальне святкування свята Різдва Христового.

Більшість дослідників схиляються до того, що Різдво стало християнським еквівалентом популярного у Римі язичницького свята Сатурна, яке закінчувалося саме у день зимового сонцестояння, коли починалося збільшення тривалості дня. Тим не менш у Єрусалимі Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 року.

У 525 році папський архіваріус Діонісій Малий за дорученням Папи Римського Іоанна I розробив нову систему літочислення — відмовившись від тодішнього літочислення, розпочатого від першого року правління жорстокого гонителя християн римського імператора Діоклетіана. Він запропонував нову систему підрахунку років від Різдва Христового, виходячи з того, що Ісус воскрес 25 березня на 31-й рік свого життя. І хоча, як було встановлено пізніше, Діонісій помилився на кілька років, з VIII століття лічба років саме від Різдва Христового стрімко поширилася Європою.

В ніч проти 25 грудня Різдво святкують Римо-Католицька церква, більшість протестантських церков, а також більшість православних, включаючи Константинопольську, Антиохійську, Александрійську, Кіпрську, Болгарську, Румунську й Грецьку церкви.

Російська, Сербська і Грузинська православні церкви, а також усі Українські православні церкви, та Українська греко-католицька церква зокрема відзначають Різдво у ніч на 7 січня, що відповідає 25-му грудня за Юліанським календарем, тобто за так званим старим стилем, а Вірменська апостольська церква святкує Різдво 6 січня, в один день із Хрещенням Господнім.