Як заявлена путіним «денацифікація» призвела до дерусифікації України: щоб і духу не було
В Україні після російської анексії Криму та окупації частини територій Донецької та Луганської областей з 2015 року було перейменовано понад 50 000 топонімів. Процес проходив згідно із законом «про декомунізацію» і влада спочатку змінювала лише назви, пов'язані з комуністичною партією та СРСР. Однак після повномасштабного вторгнення в Україну російських військ із завданням від Кремля «денацифікувати», «демілітаризувати» та «захистити російськомовне населення», в Україні розпочалася широка та швидка кампанія з дерусифікації.
За військовий 2022 рік в Україні було перейменовано 2213 географічних назв (топонімів) у 33 містах. Найбільше зміни торкнулися Києва (237 топонімів), Вінниці (232), Кривого Рогу – (183), Кам'янського – (183) та Сум (179).
Наслідки війни торкнулися і “відлитих у граніті” пам'яток радянським та імперським діячам, зокрема у культурі. Наприклад, наприкінці грудня минулого року в Одесі знесли пам'ятники Суворову та Катерині ІІ. До речі, рішення щодо Катерини II частково ухвалювалося президентом України Володимиром Зеленським, оскільки українці створили петицію з вимогою знести монумент імператриці, яка знищила Запорозьку Січ.
В Ужгороді було знесено пам'ятник «Україна — визволителям», у Харкові — маршалу Жукову, а в Мукачеві — Пушкіну. Поет мавританського походження постраждав найбільше — за словами міністра культури Ткаченка, за рік демонтовано 28 пам'ятників Олександру Пушкіну, дев'ять Максиму Горькому, 20 пам'ятних знаків на честь радянських визволителів, чотири пам'ятники Миколі Островському та чотири Олександру Суворову.
У серпні Рада Мінкульту України підготувала список російських топонімів для перейменування. До нього увійшли космонавт Юрій Гагарін, поет Олександр Пушкін, селекціонер Іван Мічурін, льотчик-випробувач Валерій Чкалов, письменник Максим Горький, полководець Олександр Суворов, поети Михайло Лермонтов та Володимир Маяковський, герой Радянського Союзу Олександр Матросов та льотчик-космонавт Комарів.
У квітні Кабінет міністрів України вніс до Верховної Ради законопроєкт про вихід із угоди про увічнення пам'яті про мужність та героїзм народів держав — учасниць СНД у так званій "Великій Вітчизняній війні". Угода передбачає, що її учасники зберігають пам'ять про загиблих військовослужбовців, утримують та облаштовують військові поховання та пам'ятники.
В Україні рішення про знесення пам'ятників та перейменування топонімів продиктоване прагненням до власної ідентичності, звеличенням національних героїв України та відмовою від радянського та імперського минулого, за яких Україна перебувала в залежності від країни-агресора.
«Нам треба прославляти своїх героїв, художників, поетів та видатних військових, які заслуговують на те, щоб щодня люди, виходячи зі свого будинку, дивлячись на табличку на будинку чи на вулиці, асоціювали себе саме з Україною», — каже секретар Лозівської міськради Харківщини Юрій Кушнір.
Як свідчать соціологічні опитування, 65% українців погоджуються з перейменуванням вулиць та площ, 71% — зі знесенням пам'ятників. На цей результат особливо вплинуло повномасштабне російське вторгнення, зазначено у дослідженні. Прикладом цього є показник ностальгії щодо розпаду СРСР: у рф за останні десять років він у більшості колишніх республік зростав (з 2010 року показник зріс з 55% до 63%), в Україні — показово знижувався (з 2010 року з 46% до 11%) ). На кінець квітня 2022 року в Україні зафіксовано найнижчий за історію спостережень показник ностальгії з розпаду СРСР. Не шкодують за ним — абсолютна більшість українців — 87%.
Український Дощ писав раніше, що у Львові в бомбосховищі під час повітряної тривоги народилося немовля.
